Усе почалося від укусу комара

12 червня 2025 р. 16:00

12 червня 2025 р. 16:00

«На Черкащині зареєстрували випадок дирофіляріозу, тобто під шкірою у пацієнта виявили гельмінта. Загалом в області від початку 2025 року захворювання фіксують вдруге. Останній випадок дирофіляріозу зафіксований у травні на території Золотоніського району» - це скупі рядки із зведення Центру контролю та профілактики хвороб. За ними ховаються страждання і митарства людини по лікарнях районного та обласного центру, переживання і невизначеність, біль і страх, крайнощі і ментальний дискомфорт протягом понад півтори місяці.

Ми дякуємо хворій, котра завдяки підтримці свого чоловіка і рідних, здолала цей нелегкий шлях, пройшла неочікувані випробування і погодилася розповісти на загал усе, з чим зіткнулася і що довелося пережити, переслідуючи єдину мету: які симптоми дирофіляріозу, до яких спеціалістів звертатися і який алгоритм дій з видалення гельмінта.

Дирофіляріоз – це небезпечне захворювання, яке поширене серед тварин (собак, котів, деяких диких ссавців), але останнім часом в Україні почастішали випадки цього захворювання і серед людей.

Основним симптомом при захворюванні, переважно, є пухлина, у місці локалізації якої відчувається сверблячка і печія різного ступеня інтенсивності. Характерним симптомом, також, є міграція гельмінта під шкірою, що має вираз відчуття пересування чи ущільнення пухлини.

• - Раптово напухла щока, - розповідає детально. – Подумала, що це від зуба і звернулася до стоматолога. Однак діагностували запалення слинної залози. Призначили антибіотики і примочки. Опухлість зникла.

Як розповідає, не надовго. Щока знову «виросла» як від укусу бджоли, потягло на ніс і запливло око. Знову – до стоматолога. Він направив на консультацію до обласних спеціалістів, у хірургічне відділення Черкаської обласної лікарні. Фахівець зробив припущення, що так болісно росте «зуб мудрості» і запропонував його видалити.

• - Погодилася, бо він дійсно ріс, впираючись у ясна, - каже. – І рвати його однак би довелося, рано чи пізно.

Зуб видалили, але опухлість ще збільшилася. Спочатку думали, що це нормальна реакція організму на оперативне втручання. Втім наступного дня припухла вже не тільки нижня щелепа, де був зуб, а й посунуло на верхню частину обличчя. Відчула як пече в оці та начебто там щось заважає. Підійшла до дзеркала, довго придивлялася. На допомогу прийшов чоловік. Саме він і помітив білий вершок, як від фурункула, і ледь помітне ворушіння під верхньої повікою ока.

• - Ми поїхали близько 22-ої вечора до приймального відділення Золотоніської лікарні, - згадує деталі. – Мене оглянув черговий хірург, він підтвердив підозру чоловіка і порадив негайно їхати в обласну лікарню. Лікар запідозрив, що це дифілярій, але в нього немає інструментів і достатньої кваліфікації для роботи на очах.

В обласній лікарні Черкас оглянув лікар-офтальмолог. Але за 40 хвилин дороги явно вираженого місця і самого дифілярія на повіці на той момент вже не було. Лікар зробив примочку на око і відправив додому. Медсестри у приймальному відділенні зауважили, що аналогічні випадки трапляються і людям важко довести лікарям наявність гельмінта в тілі, бо не усі фахівці з такою ситуацією стикаються на практиці.

• - І от і ми опинилися в ролі тих, кому прийшлося доводити, переконувати, що це – не вигадки, не хвороблива уява, що цей «гад» дійсно повзає під шкірою обличчя, - зітхає жінка.

Відтоді почалися поїздки у Черкаси, в обласну лікарню. Щодня, а то й двічі на день. В основному запалення прогресувало по обіді, під вечір, вночі. Бувало, що виснажена від митарств засинала, а чоловік сидів і присвічував ліхтариком чи не видно під шкірою руху. Протягом дня «співмешканець» вів себе тихо, його майже не відчувала. Щоденні візити до фахівців були зумовлені тим, що дифілярія позбуваються тільки хірургічним способом. А оскільки він рухливий, то різати треба саме в той момент, коли черв’як під верхом, видимий. Один з надрізів результату не дав: під шкірою гельмінта не виявили.

• - Як тільки ми помічали, що на щоці чи скулі вузлик, що вивершується, швидко збиралися і їхали на Черкаси…

Під час перших прийомів офтальмологиня направила до інфекціоніста, де призначили антигельмінтні препарати та склали схему загального превентивного лікування печінки та інших органів.

За кілька днів прийому ліків паразит став менш активним. Він зійшов з верхньої частини лиця у нижню. Довелося вже топтати стежку не до офтальмологів, а до стоматологів.

• - Хірурги-стоматологи разом із завідуючим відділення збиралися, радилися, шукали варіанти лікування, - я вже втомилася від почутого, а людина понад 50 днів жила з цим. – Призначали УЗД, але все марно, бо апарати не могли його діагностувати. Обстеження - теж безрезультатно. Лишалося одне: чекати. Завідуючий запропонував: «Можете приїхати в будь-який день, у будь-який час». А поки що рано: можемо порізати все лице і безрезультатно.

Час прийшов у суботу. Вихідний. Черговий лікар оглянув, проконсультувався із завідуючим телефоном. І вирішили оперувати, бо місце залягання дифілярія було очевидним.

• - Операція пройшла успішно. Лікар дістав мого «мучителя». Він був ще живий, але вже скручений, почав капсулюватися. Як мені сказали, його довжина була 15 сантиметрів. Біоматеріал здали на лабораторні дослідження, які підтвердили, що це дифілярій. Біль супроводжував жінку протягом усього часу. Особливо боляче було, коли гельмінт перебував на повіці. Пронизувало наче струмом із середини. А ще дошкуляв психологічний стан: «жити з думкою, що в тобі паразитує якась зараза».

Сьогодні вже все позаду і родина втішена, що змогла здолати це випробування.

***

Черкаські