Золотоноша і ми: пізнаємо рідне місто разом - гайда невідомою Золотоношею з нами

01 липня 2025 р. 16:45

01 липня 2025 р. 16:45

У чому полягає робота архітекторів? Практично, у створенні середовища для проживання людей. Але насправді архітектура — це набагато більше, ніж просто будівлі. Архітектурні об’єкти є важливою частиною історії та кожної з національних культур, тому що віддзеркалюють певні уявлення й цінності, свідчать про розквіт та занепад цивілізацій. Не є винятком і українська архітектура — самобутня, наповнена національними особливостями, що роблять нашу країну справжньою скарбницею архітектурних шедеврів. Вітчизняній архітектурі присвячено спеціальне свято — День архітектури України, який щорічно відзначають 1 липня.

Золотоноша має багатовікову історію та культуру. Свідченням цього є пам’ятки історії та культури - справжній скарб, наша гордість і надбання. Лікеро-горілчаний завод, синагога, Свято-Успенський собор, повітовий театр, чоловіча та жіноча гімназії, аптека Вержбицького, земська управа, Преображенська церква Красногірського монастиря - ці та інші будівлі створюють неповторний архітектурний вигляд Золотоноші та відображають її історичний розвиток. Вони – візитівка міста і про них знає кожен золотонісець змалку.

А чи задумувалися ви над тим, скільки вулиць у нашому місті, яка з них найдовша? Найширша?Чи цікаво вам знати, яка найвища житлова будівля у Золотоноші? А яка найстаріша? Ми зібрали цю інформацію для вас, хоча довелося добряче попітніти. Бо навіть у колах краєзнавців на них не було швидкої і точної відповіді.

Починається від залізничного переїзду Згарів і закінчується на межі з Новодмитрівською громадою, теж біля залізничної колії. Їй поступається вул. Благовіщенська – 3 700 м.
Найкоротша – вулиця Ігоря Сікорського (Можайського), її довжина всього 92 метри. На ній – всього 2 забудови.

Найширшою знову є вулиця Шевченка, відстань між протилежними сторонами сягає 14 метрів (у центрі міста). Припускаємо, що саме вона здобуде пальму першості і в номінації «найстаріша», бо на давніх світлинах вона йменується ще як Хрещатик. Наймолодшими визнані вулиці мікрорайону «Новобудова» - Степова, Осіння, Невмиваки.

Серед найвищих житлових забудов – дві міські «висотки» - дев’ятиповерхівки - №148 і №109 на центральній вулиці. Яка з них вища? Чи вони однакові? Ось тут маємо цікаве пояснення-припущення від будівельників.

Один з багатоквартирників – панельний, інший - цегляний. Якщо висота панелі стандартна – 2,7 метра, то будинок (разом із технічним поверхом) складає орієнтовно 35 метрів. Якщо ж припустити, що під час будівництва міжповерхових рядів цегли будівельники могли «зекономити» якийсь рядок чи розчин, то цілком ймовірно, що він – нижчий. Отже, серед житлових забудов Золотоноші найвищою є панельна 9-поверхівка №148 по вул. Шевченка.

Він має довгу історію, починаючи з 1896 року, коли підприємець Роснішевський заснував тут гуральню. У 1914 році, у зв'язку з початком Першої світової війни та введенням заборони на виробництво алкоголю, діяльність підприємства була ускладнена. У липні–серпні 1941 на заводі виробляли пляшки із запалювальною рідиною для фронту. 1941–44 роках, під час фашистської окупації міста у роки Другої світової війни, підприємство евакуювали у м. Бузулук Чкалов.

У 1904 році купець першої гільдії Зархін Мойсей побудував 5-ти поверховий млин з цегляними стінами. У 1932 році утворилося "Заготзерно", яке повністю перебувало при вокзалі. У 1959 році три підприємства: млин, заготзерно і кукурудзяно- калібрувальний завод були об'єднані в єдине підприємство-Золотоніський комбінат хлібопродуктів. У 1968 році почалася будова нового комплексу і допоміжних споруд, а в 1971 році здано в експлуатацію елеватор, в 1973-му було побудовано млин 3-х гатункового помелу. У комплекс також входив крупоцех, який здали в 1973 році потужністю 80 тонн на добу перлової крупи і комбікормовий цех потужністю 220 тонн / добу, зданий в 1974 році. З січня 2001 року Золотоніський комбітат хлібопродуктів входить в систему Державного матеріального резерву України. У грудні 2003 року Золотоніський комбінат хлібопродуктів перейменований в державне підприємство "Златодар". Саме на «Златодарівському» елеваторі розташована найвища у місті споруда-вежа висотою близько 60 метрів.

Проходячи центральною міською вулицею, жителі Золотоноші і гості міста затримують погляд на ошатній будівлі, що розмістилася на розі вул. Шевченка-Черкаська. Прикрашена зеленими вітами каштанів, красива в будь-яку пору року, та навесні – найкрасивіша – світлі стіни проглядаються поміж зелених листочків-долоньок і білих свічок-пірамідок, дах прикрашений ажурними кованими прикрасами. Її історією з нами поділилася очільниця Золотоніського краєзнавчого музею Віта Ямборська.

Нерідко таку форму будівлі називають «вітрильною», будинки такого типу часто будували на початку та в кінці міських вулиць. Вони наче «обіймали»-обрамлювали, «оберігали» певну територію. А століття тому в цій будівлі справі оберігали і піклувались про здоров’я золотонісців.

Історична довідка: адреса: вул. Черкаська, №2. Будинок двоповерховий, фундамент бутобетонний, стіни і перегородки цегляні на вапняному розчині.

Будівля збудована у 1908 році за проектом техніка Золотоніського земства Африкана Балавенського. Будинок належав родині Вержбицьких, на першому поверсі була приватна аптека, а на другому проживала сім’я.

Аптека, дві міські гімназії (жіноча та чоловіча), театр, будинок земства – відомі архітектурні пам’ятки Золотоноші, що залишились нам у спадок від діяльності Золотоніського земства. Їм вже понад століття, будувались в проміжку 1905-1910 рр. За наявними джерелами відоме прізвище одного з авторів проектів - земського техніка Африкана Балавенського.

Зараз мова про будинок аптеки - таку назву на будівлі зазначено на старій чорно-білій листівці 1910-1912 рр. На початку ХХ століття у Золотоніському повіті діяв склад медикаментів, три приватні аптеки. Станом на 1910 рік аптеки були у Золотоноші, в Драбові та містечку Жовнино. У довіднику «Справочная книжка по Полтавской губернии на 1906 год» у розділі про наявні у місті аптеки та аптекарські магазини зазначено ім’я «Аптека наслъд. Игнатія Вержбицкаго, завъд. (провізор) Робертъ Игнатьевичь Вержбицкий».

Аптека була і місцем виготовлення, і місцем реалізації багатьох лікарських препаратів.

У 1918 році будинок був націоналізований. На старих чорно-білих світлинах поч.1950-х років будівля без вікон та даху, але з портретами «вождів». Дах перекритий шифером у 1963 році, відбулася реконструкція в середині приміщення. В радянський період тут розміщався банк. Пам’ятаю, на початку 1990-х років на другому поверсі якось виступав наш шкільний ансамбль (до жіночого свята) і ми мали змогу на деякий час вийти на прикрашений кованими візерунками красивий балкон і з нього дивились на місто.

У 1990-2000–х роках у приміщенні знаходився ПриватБанк, 2012- банк «Фінанси і кредит». Наразі– кілька магазинів і – аптека.

Людина, яка не знає минулого, - перекотиполе, куди вітер подме, туди воно і котиться. Саме тому ми повинні вивчати свою історію,національні традиції, своє минуле. Кожна освічена людина повинна розуміти, що без прожитого немає життя сучасного, без древнього немає нового, без колишнього немає теперішнього.

***

Черкаські