Будівельник - не професія а покликання

10 серпня 2025 р. 13:02

10 серпня 2025 р. 13:02

10 серпня – День будівельника - професійне свято, яке відзначається в Україні щорічно в другу неділю серпня. Це день, коли ми вшановуємо працю тих, хто зводить будинки, мости, дороги і створює комфортне середовище для життя.

Вперше це свято було встановлено в СРСР у 1955 році, а в незалежній Україні традиція продовжилася. Указом Президента України від 22 липня 1993 року День будівельника було офіційно закріплено як державне свято.

Будівельників вважають представниками однієї з найбільш мирних, творчих професій у світі. Будівельна галузь є однією з основних складових економіки України. Будівельники зводять житлові будинки, комерційні та промислові об’єкти, розвивають інфраструктуру, що сприяє покращенню якості життя громадян та економічному зростанню країни.

Одна з найвідоміших символів будівництва - жовта каска. Вона стала символом безпеки і відповідальності будівельника.

Стародавні будівельники, не знаючи ще в ті часи про синтетичні матеріали, для міцності вапняного розчину додавали телячу шерсть, для підвищення теплозберігаючих властивостей - смолу ялинових шишок.

А в Африці досі можна зустріти будівлі з кам'яної солі - їх мешканці не бояться залишитися без стін під час негоди, бо дощів там не буває.

Доведено, що при будівництві Великої Китайської Стіни в якості цементного розчину використовували клейку рисову кашу.

Найдревнішому унітазу більше двох тисяч років, його знайшли в одній з провінцій Китаю під час археологічних розкопок.

Система теплих підлог існувала навіть у будинках стародавніх римлян. «Гіпокауста» - так називалася ця опалювальна система, при якій раби нагрівали простір під підлогою за допомогою вогню, а дим виходив по повітроводам, розташованим в стіні.

Після закінчення будівництва Зимового Палацу на вулиці залишалося дуже багато сміття і залишків будівельних матеріалів, прибрати який потребувало затрат. Тоді імператор сповістив, що все, що розміщене біля палацу, можна взяти безкоштовно і в будь-якій кількості - і вулиці спорожніли за кілька годин.

Наприклад, був розповсюджений звичай посвяти новачків у професію. Досвідчені будівельники пропонували "молодому" відкусити шматочок хліба з сіллю - це означало "пуд солі", який треба з'їсти, щоб опанувати свою спеціальність. Наступне випробування - потримати руки над чашею з вогнем, так можна відчути, як "горить" майбутня робота. Ну і в фіналі ритуалу новачок виголошував клятву будівельника. При цьому на його голову одягали каску, по якій іноді били цеглою - на щастя, лише символічно.

Із зовсім екзотичних варіантів під зруб клали крило качки або голову щура. Зараз щурів у фундамент, звичайно, не ховають, але традиція відзначати старт будівництва залишилася. Так, починаючи нову серію будинків, об першу плиту розбивають пляшку шампанського.

Також у слов'ян вважалося, що найкращий день для початку зведення нового будинку - вівторок або четвер. Християнство наклало на це повір'я свій відбиток: важливо, щоб будівництво не випадало на дату пам'яті святих мучеників (а то житло так і не добудують).

Ну і роботи краще починати при повному місяці, щоб будівля вийшла міцнішою. Важливо також правильно вибрати місце для майбутнього будівництва. За прикметами, це, по-перше, ні в якому разі не повинне бути перехрестя (а то щастя піде з дому), місце чиєїсь могили або вбивства (обіцяє смерть господарів). Крім того стародавні будівельники недолюблювали бузину. Вважалося, якщо побудувати будинок поруч із заростями цього чагарнику, все подальше життя буде гірким.

Найприємніша для будівельників прикмета, коли господарі всіляко намагалися їх задобрити: пригощати починали до початку будівництва і потім ще в процесі кілька разів влаштовували щедрі застілля. Вважалося, що якщо тесляра і пічника погано пригостили, то і жити в побудованому ними будинку буде погано.

Історія будівництва у Золотоноші має кілька ключових етапів, пов'язаних з розвитком міста та його інфраструктури. Наприкінці XIX століття відбувся промисловий та торговельний підйом, зокрема, будівництво великого лікеро-горілчаного заводу (сучасний "Златогор") та прокладання залізниці. На початку XX століття з'явилися важливі громадські будівлі, такі як земство, жіноча та чоловіча гімназії, а також повітовий театр. Згодом, у 1960-х роках, було збудовано Золотоніський комбінат хлібопродуктів, включаючи елеватор, млин та інші споруди.

Лікеро-горілчаний завод (сучасний "Златогор") збудований у 1896 році.

Нижня сільськогосподарська школа: розташована у 2-поверховій будівлі на розі Садового проїзду та Благовіщенської, зведена у 1898 році.

Жіноча гімназія (нині Технічна школа залізничників): побудована у 1902 році, відома своєю архітектурною красою.

Будівля земства (нині Золотоніська райдержадміністрація): закладена у 1902 році, введена в експлуатацію у 1903.

Чоловіча гімназія (нині Будинок дитячо-юнацької творчості): зведена у 1910 році за проектом А. Ф. Балавенського.

Повітовий театр (районний Будинок культури): з'явився у місті у 1910 році.

Головною архітектурною спорудою, що представляє історичні пам’ятки Золотоноші, є Свято-Успенський собор. Його будівництво закінчилося у 1909 році.

Найбільша архітектурна споруда - Золотоніський комбінат хлібопродуктів об'єднав у собі млин, заготзерно, кукурудзяно-калібрувальний завод та будівництво нового комплексу з елеватором (зданий в експлуатацію у 1971 році).

Млин 3-гатункового помелу та крупо цех побудовані у 1973 році.

Комбікормовий цех збудований у 1974 році.

Крім того, у місті є ряд інших історичних будівель, таких як будівля-привид (колишній тубдиспансер) на Січовій, які мають свою загадкову історію.

***

Черкаські