Де господар добре робить, там і поле щедро родить

16 листопада 2025 р. 08:17

16 листопада 2025 р. 08:17

Є така професія – фермер. Про неї говорять, що це – стан душі, життєве покликання, дотримання традицій, які передаються з покоління у покоління. Але якщо відкинути романтику про вільне життя на природі без будь-якого «начальства», то це – важка повсякденна праця 24/ 7, часто без вихідних і свят. Фермер, який, наприклад, працює на землі, поєднує у собі навички агронома, бухгалтера, механізатора, управлінця і це ще не весь перелік.

Олександр Лазоренко з Деньгів саме такий. Його невелике фермерське господарство ПП « працює вже 14 років і досить міцно трималося на ногах, аби не війна, яка внесла у діяльність підприємства свої корективи. Якщо колись тут працювало 6 осіб, то тепер лише 2-є, інші – захищають Батьківщину. Тож Олександру Сергійовичу довелося стати майстром на всі руки, і трактором управляти, і КамАЗом, чим його не здивуєш, бо вже давно опанував кілька аграрних професій. Взяв на себе і обов`язки менеджера з продажу продукції, у чому йому (в деякому плані) допомагає й диплом спеціаліста з товарознавства і комерційної діяльності Полтавського університету споживчої кооперації.

Цікаво зазирнути у минуле ПП «Лазоренко», бо воно, чесно кажучи, неабияк вражає. Це аграрне підприємство з вирощування зернових культур - пшениці, кукурудзи, та бобових - сої та ін., стало продовжувачем діяльності іншого – ПП «Деньгівське-2», яким керував дід Олександра – Петро Васильович Лазоренко. Започатковане воно було у 2004 році. Крім вирощування зернових, там займалися ще й тваринництвом, відгодовували свиней. Головним інженером чималого підприємства, на якому працювало 15 найманих робітників, був син Петра Лазоренка і батько Олександра – Сергій Петрович. Тоді ще студент, Саша частенько допомагав дідові й батьку, проходив, можна сказати, свої «перші аграрні університети». Слід відзначити велику силу волі, працьовитість, наснагу і любов до рідної землі Великої людини – Петра Васильвича Лазоренка, який торік переступив межу вічності. Уявіть, цей унікальний чоловік протягом стількох років керував своїм підприємством на візку, бо втратив ноги через хворобу! Після того, як ПП «Деньгівське-2» припинило діяльність, сімейну династію фермерів-аграріїв продовжили його син і онук:

- Тато – засновник підприємства, а я – директор, - пояснив Олександр Сергійович. – Він не може жити без цієї роботи, вона у нього в душі. А я бачив у цьому перспективу для себе і своєї сім`ї. Почали ми, можна сказати, з чистої сторінки і це було найважче, адже техніки, наприклад, залишалося небагато, тож довелося докуповувати нову. Як би там не склалося, а придбали 2 трактори «Білорус-892», стільки ж вантажних КамАЗів, багато навісного обладнання: плуги, котки, диски та ін. Частину складських приміщень орендуємо, добудували і кілька нових. Зі збутом продукції проблем, дякувати Богу, немає. Основна її маса йде за кордон. Від конкуренції, звичайно, нікуди не подінешся, і вона велика, бо експортерів вистачає, але це - здорова конкуренція.

На початку війни було нелегко, тепер ситуація вирівнялася, ми потроху пристосувалися до нових умов господарювання. Інколи допомагають місцеві пенсіонери, особливо під час гарячої жнивної пори, коли збираємо врожай. Українські черноземи – благословенне поле діяльності, скільки праці вкладеш, стільки й віддачі отримаєш. Пам`ятаю, як у 2019 році, наприклад, неочікувано зібрали чудовий урожай сої – 36 центнерів з гектара! Такі врожаї підносять і надихають, хочеться працювати ще краще.

Землю ми орендуємо на території Деньгівської сільської ради, де нас усі знають і нам довіряють. Своїх орендодавців не ображаємо, вчасно розраховуємося з ними. Раніше люди воліли отримувати на паї зерно, олію, зараз, здебільшого, розраховуємося готівкою, тримати живе господарство все важче, корми дорогі, тому домашнє тваринництво не в пошані. Навесні оплачуємо людям оранки городів і ці гроші не входять до розрахунку за паї. Я вважаю, що у малого фермерства – велике майбутнє, адже ми більш гнучкі до змін ринкових умов і потреб споживачів, маємо з ними прямий зв`язок і сприяємо розвитку економіки на місцях. До того ж аграрії сьогодні повинні працювати за себе і за тих своїх колег, поля яких «засіяні» мінами і снарядами, сільгосптехніка стала мішенню для дронів, а хлібороби гинуть під обстрілами і під час пожеж.

Родина фермера Олександра Лазоренка: дружина Ірина, яка працює бібліотекарем, і донечки – 10-річна Злата і 5-літня Саша, живуть на березі озера. Дівчатка щодня годують лебедів, які там мешкають. «Спробуй вчасно не погодувати, то зайдуть аж у хвірточку і чекають у дворі», - сміючись розповіли малі Лазоренки. Ой, не дарма білосніжні красені полюбили цю дружну сім`ю! За повір`ям, серед інших символічних значень, лебеді знаменують собою мудрість, відродження і мужність, а ці риси характеру дуже потрібні сьогодні нам, українцям, і аграріям, як стоять на передовій продовольчої безпеки країни.

Лариса Гайова.

***

Черкаські