Нардеп з Черкащини Войцехівський: “Те, що ми побачили у “Міндічгейті”, - це не просто корупція”

27 листопада 2025 р. 14:04

27 листопада 2025 р. 14:04

Видання ЗМІ.ck.ua на своїх сторінках запроваджує постійну рубрику: “Сім запитань до нардепа”. В її рамках  будемо ставити актуальні запитання народним представникам Черкащини у Верховній Раді. Першим учасником став народний депутат від 197 виборчого округу Віталій Войцехівський.

1. Ви публічно активно підтримуєте ВПО.  Що було конкретно зроблено для цієї категорії населення і що планується в подальшому? Тільки давайте без загальнотенденційного "як важливі ВПО і як всі про них піклуються".

- Якщо коротко й без штампів про "усі піклуються про ВПО", то я можу говорити лише про конкретні речі, які робили разом із колегами в міжфракційному об’єднанні.

На початку березня 2022 року, коли на заклик колеги Максима Ткаченка - а він сам є переселенцем - ми зустрілися в Борисполі, кожен привіз усе, що міг. Це була наша перша пряма зустріч з людьми, які буквально за кілька днів втратили домівки. Відтоді таких зустрічей по всій країні було дуже багато, і мова - не тільки про гуманітарку.

Сьогодні, на четвертому році великої війни, для приблизно 1,3 мільйона сімей головною потребою є житло. Далі — робота, соціальні гарантії, юридичний супровід. І саме тут починається наша робота як депутатів: ми не просто вислуховуємо проблеми, а після кожної такої зустрічі ініціюємо конкретні законопроєкти щодо захисту прав. Частина з них уже ухвалена, частина працює в комітетах, частину - відверто "гальмують" урядові структури.

Я ніколи цього не приховував: сьогодні держава недопрацьовує у сфері підтримки ВПО. І ми як депутатська група, і я особисто неодноразово жорстко критикували виконавчу владу. Наприклад, ідея Мінсоцполітики замінити допомогу у 2–3 тисячі гривень на субсидії на оренду -  в нинішніх умовах не має нічого спільного з реальністю. Або ж те, як Міністерство розвитку громад фактично ігнорує закон про інвентаризацію майна, яке могло б стати житлом для переселенців. Це м’яко кажучи неприйнятно.

Тому підтримка ВПО - це не про красиві слова. Це про поїздки, діалог, непопулярні заяви, проєкти законів і постійну боротьбу з бюрократичними спробами "загубити" тему переселенців у паперах. І ми будемо продовжувати цю роботу, бо для людей це питання не політики, а виживання.

2. Україну сколихнув "Міндічгейт" - корупційний скандал в енергетичному секторі. Яка ваша позиція як народного депутата від президенської фракції із цього питання?

- Моя позиція максимально проста. Як казав Шарапов: "Злодій має сидіти в тюрмі". І я додам: незалежно від посад, статусів, зв’язків чи політичних прапорів.

Те, що ми побачили у "Міндічгейті", - це не просто корупція. Красти під час війни - це вже межа, за якою починається державна зрада. Коли наші хлопці гинуть на фронті, коли мільйони людей втратили свої домівки, коли українці кидають останню гривню на донати, слухати в телефонній розмові, що комусь «важко нести пакет з мільйонами доларів», - це плювок в обличчя всій країні.

Сьогодні антикорупційні органи мають довести свою суб’єктність. Кожен «карлсон», «чегевара», «професор» чи «алі-баба», які вирішили гріти руки на війні, мають отримати не символічну догану, а реальні строки. І крапка.

Позиція нашої депутатської групи озвучена публічно: ми вимагаємо максимального покарання для всіх причетних і контролюватимемо цей процес до кінця.

3. У медіа була інформація про зустріч президента Зеленського із фракцією “Слуга народу” у ВР. Чи були ви на ній?

- Ні, не був. На цей час у мене були заплановані зустрічі з громадами округу, де мене чекали люди з нагальними питання про полонених, військових, ВПО, соціальні виплати тощо. Люди чекали мене давно, а про зустріч з фракцією мені переповіли колеги.

4. Неодноразово доводилося чути, що ви покинули крісло міського голови Золотоноші, проте досі зберігаєте вплив у міській раді, навіть сидите у своєму колишньому кабінеті. Як прокоментуєте цю інформацію?

- Виходить дійсно цікава ситуація. Якби я не зустрічався з людьми, казали б, що нічого не роблю і віддалився від людей. Я ж обрав інший шлях. Оскільки входжу до Комітету з питань державної влади та місцевого самоврядування, вважаю своїм обов’язком регулярно бувати в громадах, спілкуватися з людьми, чути їхні проблеми й бачити ситуацію не з паперів, а наживо. Саме такі зустрічі дають реальну інформацію, необхідну для якісної законотворчої роботи.

Зрозуміло, що комусь це не подобається. Тому й з’являються різні смішні заяви - зазвичай від людей, які люблять створювати інформаційний шум, але не мають жодного стосунку до реального життя громади.

Окремо хочу зауважити: я не переїхав до столиці. Я залишаюся жити в Золотоноші. Це моє місто, мій дім, тому абсолютно природно, що саме тут у мене найбільше спілкування з людьми. І, чесно кажучи, дивним було б навпаки - жити поруч із людьми, але робити вигляд, що їх не бачиш і не чуєш.

Щодо Золотоноші - при моїй завантаженості в Парламенті навіть за великого бажання я не міг би здійснювати якийсь "контроль" чи "вплив". Та й у цьому немає жодної потреби. У громаді працює злагоджена команда професіоналів. Є принциповий, самодостатній депутатський корпус із власною позицією. Це дорослі люди, які самі ухвалюють рішення.

5. Гортаючи вашу сторінку у Faceb ook можна побачити, що активно працюєте у Золотоноші, Каневі. Але публічно практично не згадуєте про Черкаси, а частина обласного центру теж входить у 197 виборчий округ, від якого вас було обрано у парламент. Отже, чому ігноруєте Черкаси?

- Абсолютно неправильно говорити про якесь "ігнорування" Черкас. Враховуючи специфіку моєї роботи, мої поїздки та зустрічі значно ширші за межі 197 округу. Кам’янка, Шпола, Багачеве, Жашків, Умань, десятки інших міст і сіл області та й України - це щоденна робота, яку просто фізично не встигаєш повністю висвітлювати.

Черкаси не є винятком. Навпаки - саме в Черкасах працює моя громадська приймальня, де щодня приходять люди зі своїми проблемами, запитами та пропозиціями. Частина зустрічей у місті відбувається без камер і без фото, бо інколи важливіше вирішити питання людини, ніж робити пост у Facebook. Просто не вся робота має бути публічною.

6. У соціальних мережах доводилося бачити рекламу посилань на різні невідомі видання, в яких є чіткий сигнал про ваші корупційні дії. Як розцінюєте такі інформаційні атаки та з чим вони повʼязані?

- Не знаю жодної публічної людини, яка займає активну позицію і при цьому не стає об’єктом фейків. До різного роду вигаданих "сенсацій" я виробив імунітет ще тоді, коли був міським головою. Це - невід’ємна частина роботи публічної людини, яка не мовчить і не ховається.

Звичайно, я міг би сидіти в залі Верховної Ради, натискати на "правильні" кнопки й не висовуватися. Але тоді не було б потреби запускати фейкові містечкові видання, вигадувати корупційні історії й робити з мене "монстра". Бо сенсу не було б - я ж мовчав би й нікому не заважав.

Але я не мовчу. Як можна не говорити про недоліки у роботі Міністерства розвитку громад? Як можна закривати очі на непрозору діяльність Черкаської ОВА? Ось коли я про це сказав уголос - тоді й почалися атаки. І це, чесно кажучи, найкраща відповідь на питання "чому".

7. Була інформація, що у вас змінився склад помічників. Хто зараз вам допомагає?

- Наразі маю двох офіційних помічників із юридичною освітою. Саме з їхньою участю та аналітикою народжуються нові законопроєкти, над якими ми працюємо в комітеті та в парламенті. Це фахівці, які глибоко занурені в тему і допомагають робити законотворчу роботу якісною та обґрунтованою.

Є помічники, які вже вичерпали себе на цій посаді, переросли і займаються активною громадською діяльністю, там вони потрібніші.

Інша частина команди - це волонтери або помічники на громадських засадах. Вони працюють у громадських приймальнях, взаємодіють із військовими, допомагають внутрішньо переміщеним особам, соціально незахищеним громадянам, беруть участь у розв’язанні локальних проблем громад. Їхня робота часто непомітна для широкої аудиторії, але вона надзвичайно важлива.

Фото: Віталій Войцехівський/ Facebook

Черкаські