Золотоноші на замітку: бельгійські практики, що варто впроваджувати вже сьогодні

19 грудня 2025 р. 15:24

19 грудня 2025 р. 15:24

Що може об’єднати лісові стежки, арт-майстерні, міжнародних волонтерів і сучасну молодіжну політику? Виявляється — Бельгія. Саме там із 23 листопада відбувався тижневий навчальний візит української делегації до трьох унікальних молодіжних центрів, що мають Знак якості Ради Європи: Hanenbos, Destelheide та De Hoge Rielen.

І повернулася вона не тільки з валізою вражень, а й з ідеями, які можуть змінити підхід до молодіжної роботи у Золотоноші.

Важливо зауважити, що молодіжні центри в Бельгії знаходяться переважно за містом. Натомість у містах є невеликі youth houses (дослівно «молодіжні будиночки»). Загалом у Бельгії 302 молодіжні центри.

• - У них функціонує ціла система, подібна до громадських шкіл. Групи приїздять на тренінг на декілька днів і працюють над окремими темами, але це все платні послуги і персонал закладу отримує кошти на заробітні плати, - розповіла Оксана Черв’якова.

Уявіть собі місце, де театральні репліки змішуються з подкастами, де стіни дихають творчістю, а кожен коридор нагадує про те, що мріям тут справді є де жити. Це — Destelheide, центр із понад 50-річною історією.

Виявляється у Бельгії молодіжний центр не може існувати без ліжок. Так, Destelheide має 273 ліжко-місця, які щороку забезпечують до 30 000 ночівель.

Тут збираються волонтери з усього світу, аби набратися досвіду роботи в просторі, де є вагомий комплекс форм діяльності: від мистецьких студій до залів для групової роботи.

• - У Destelheide ти ніби потрапляєш у простір, де все створено для того, щоб народжувалися ідеї. Я зрозуміла, наскільки важливо давати молоді свободу творчого експерименту — без рамок і страху помилитися, - зауважує Оксана Черв’якова.

Важливо, що держава підтримує центр – а саме його інфраструктуру, але центри сміливо реалізують платні програми та втілюють у життя міжнародні проєкти, фактично окупаючи свою діяльність, їхня бізнес-модель не залежить лише від грантів чи разових проєктів.

Окремим відкриттям стала виставка Algorithms бельгійського митця Gert de Clercq. Оксана Черв’якова зауважує, що це своєрідний мистецький діалог про те, як ми відчуваємо творчість, і чому інколи алгоритм може бути більш емоційним, ніж людина.

Другий центр — De Hoge Rielen — це ніби український табір, який отримав суперсилу. Колишня військова база перетворилася на величезний молодіжний простір у лісі, де 751 місце для проживання, 55 працівників, 17 будівель для мистецьких, спортивних і навчальних активностей, розроблені атмосферні маршрути для кемпінгу, програми неформальної освіти, таборування та командних практик.

Команда центру працює в партнерстві з державою та міжнародними фондами, а серед гостей — групи всіх вікових категорій. Тут можна як підготувати театральну виставу, так і пройти тимбілдинг, який переверне уявлення про командну роботу.

• - De Hoge Rielen показав, що молодіжний простір може бути універсальним: і місцем для навчання, і для таборування, і для мистецтва. Тобто місця для комплексного розвитку, які працюють для всіх, і до яких завжди вільний доступ. Сюди не можна приїхати просто відпочивати, тут завжди є освітній, просвітницький компонент.

Під час візиту також відвідали Hanenbos, центр для соціальної адаптації. Місце, де можна навчатися, творчо працювати, відпочивати і навіть жити. Для цього фахівці центру проводять групові активності, пропонують творчі завдання, різноманітні експерименти і форми взаємодій, щоб допомогти молоді розкриватися, особливо в умовах стресу та викликів воєнного часу.

• - Важливо розуміти, що в Бельгії інклюзивність в усьому. Це виховувалось десятиліттями не як таблички й пандуси, а спосіб мислення. Мені хочеться, щоб і наші простори були такими — відкритими, доступними, рівними для всіх. Адже молодіжний центр — це не просто приміщення. Це точка сили громади, місце, де формується сміливість, креативність та віра у власні можливості. І ми маємо будувати саме такі простори.

Загалом стало зрозуміло: молодіжні центри у Бельгії — це більше, ніж будівля з гуртками чи клубами. Це — інституції, які здатні змінювати спільноти.

Цікаво, що у Бельгії розвивається доволі міцна українська діаспора, яка навіть власними силами розвиває пластунський рух.

Ми часто говоримо, що молодь — це майбутнє країни. Бельгійські центри нагадали: майбутнє потрібно не лише підтримувати, а й створювати. І Золотоноша вже робить кроки у цьому напрямку.

***

Черкаські