Баночка тепла: як волонтерка створила маленьку «лабораторію смаколиків» для тварин

14 січня 2026 р. 15:02

14 січня 2026 р. 15:02

Волонтерка Ліля Наумейко цього року отримала грант — і вирішила спрямувати його не на власний розвиток чи навчання, а на тих, хто не може попросити про допомогу словами: собак, зокрема «хвостиків» із черкаського притулку під опікою ЧМТЗТ ГО «Друг».

Ліля із села Шабельники Золотоніського району. Вона із багатодітної родини, у неї семеро сестер, які до слова теж допомагають у виготовленні смаколиків. Працює дівчина в IT, але багато часу приділяє волонтерству та просвітницькій діяльності.

• - Ти виходиш на каву часом, а повертаєшся з двома кішками, яких потрібно відвезти на стерилізацію, - розповідає про себе Ліля про доволі незвичні прогулянки з друзями.

Саме для тварин Ліля започаткувала виробництво натуральних смаколиків — корисних, безпечних і виготовлених із любов’ю.

Наразі Ліля сушить легені, які підходять більшості тварин, адже до прикладу теж корисна печінка для когось може бути зажирна. До снеків додає також сезонні овочі. До прикладу, в осінній період це були гарбузи. В зимовий це може бути морква. Усе — натуральне, збалансоване, без доданого цукру чи хімії.

• - Ідея виникла, коли я більше почала волонтерити у притулку. Щоб тренувати тварин їм треба дати смаколика. Я купувала шийки, різала на маленькі шматочки м’ясо, але це було не зручно. Почала купувати снеки, але це задорого. Кілограмова пачка могла коштувати від 600 грн, - зауважує Ліля.

Більшість собак у притулку не реагують на корм. А ось смаколики допомагають у дресурі, адаптації, соціалізації. Навіть ті чотирилапі, які раніше уникали контактів, охочіше йдуть до волонтерів (особливо тих, що приходять вперше), коли відчувають знайомий аромат смачних базових продуктів (м’яса до прикладу).

Тож Ліля вирішила робити смаколики власноруч. «Офіційно» перші снеки Ліля зробила у жовтні, давала на пробу своїй собачці Фрульці, у якої через магазинні смаколики часто виникали розлади травлення, а потім вже ділилася з «хвостиками» із притулку.

• - Зараз я розумію, що виготовлення смаколиків справа не з дешевих. Проте є значна перевага, я знаю з чого готую смаколики, у них якісний склад і вони не викликають у собак нетравлення шлунку. На саму реалізацію у мене пішло півроку, а підготовчі етапи, дослідження різних аспектів технології виготовлення ще довше. Я багато чого не знала, тому все вивчала. Найважче було знайти сировину.

• - Коли люди дізнавалися, що буду сушити смаколики собакам - в них різко переставали завозити яловичі легені, - з прикрістю зізнається Лілія.

Отримавши грант на розвиток ініціативи, Ліля придбала якісну, доволі дороговартісну техніку (інфрачервону сушарку для м’ясних снеків). Її виробництво більше нагадує маленьку лабораторію добра. Вона працює у вільний від роботи час, запаковує смаколики вручну (часто у креативні трилітрові банки), складає коробочки з побажаннями для нових власників і привозить партії до місцевого притулку.

• - До грантового конкурсу було не важко долучитися, - пригадує Ліля. – Я навіть думала, що нічого не отримаю. В якийсь момент навіть із полегшенням зітхнула, бо це дуже велика відповідальність, від тебе очікують, що ти створиш щось класне. Але через майже три місяці отримала позитивну відповідь, — розповідає дівчина про свою грантову історію.

Зараз смаколики купують люди як для своїх улюбленців, так і для «хвостатиків» з притулку. І це доволі класний аспект соціально відповідального споживання. Купив ласощі для свого песика, подаруй трошки смачненького і для іншого.

У світі, де гранти часто асоціюються з курсами чи стартапами, Ліліна історія нагадує: справжній проєкт може бути важливим і для «хвостиків».

• - Коли я робила маленькі проєкти для тварин – це було зовсім інакше. А ось виробництво мало низку викликів: підготовка місця для виробництва, вибір техніки тощо. Я навіть не подумала відразу, а як мені довести плитку для приміщення, як перевезти важелезну сушку. Мені дуже допоміг із облаштуванням батько, - розповідає Ліля. І додає: - Я ніколи б не подумала, що виникне купа проблем із сировиною. Адже я хотіла якісну, лабораторно перевірену сировину. Хтось із поставників мені відмовив, когось я викреслила із списку. Тож, щоб знайти субпродукти, які б задовольнили мене за всіма параметрами було дуже важко знайти.

Ліля багато експериментувала, пробувала різні пропорції.

• - Фрулька зараз кайфує від моїх смаколиків. Вона впізнає омріяну банку здалеку.

Поки що Ліля розвиває справу і про її масштабування подумає згодом. Купити смаколик може кожен, зайшовши на її сторінку у соціальній мережі. Вартість – 120 грн за 100 г. Ті, хто розуміється на цьому, знає – ціна не надто велика, особливо враховуючи якість та турботу, вкладені у кожну баночку.

Власна справа із виготовлення смаколиків для тварин – це не прибутковий стартап, це схоже на «збиткове меценацтво» як жартує Лілія. Проте це історія про те, як одна дівчина знайшла спосіб говорити мовою, яку розуміють усі — мовою смаколиків. І ця мова, здається, робить світ трохи добрішим. Фрулька зацінила – тож і вашому улюбленцю має сподобатись, або хвостатим товаришам із притулку.

***

Черкаські