«Їду, бо хлопці ждуть»: 70‐річна уманчанка розповіла про волонтерство

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

15 січня 2026 р. 15:31

15 січня 2026 р. 15:31

Бабуся Зіна з військовим. Фото: Громадська організація «4.5.0 Україна»

Зінаїда Сорока з Умані цивільним волонтерством займається з 2002 року, а військовим – з 2014.

Про це йдеться у матеріалі «18000» – «Синок, рідна навіть тобі»: як 70‐річна волонтерка з Умані їздить на фронт.

– Їду, навіть, коли немає сил, бо хлопці ждуть. Якщо мені Господь дасть, що я загину, то яка різниця, де? Чи я загину тут, сидячи на дивані, чи я загину там. То там я хоч принесу якусь користь, – каже 70‐річна волонтерка.

Жінка розпочала шлях волонтерки із 2002 року, коли стала заступницею церкви та возила зібрані продукти та речі до будинків для літніх людей. З 2014 року жінка співпрацювала з благодійною організацією «Разом» та заготовляла продовольство для військових.

З лютого 2022 року уманчанка їздила у місця, де потребували продовольства: Київ, Вишгород, Іванків, Горностайпіль, Соледар, Сіверськ, Званівка, Очеретине, а також низка міст на Харківщині. Нині жінка намагається щотижня їздити на фронт. За 11 місяців команда Зінаїди Михайлівни доставила близько 142 тонни допомоги. Возили різне: від дитячої суміші, матраців до продовольства і турнікетів із «чуйкою» (пристрій радіоелектронної розвідки (РЕР)).