Шлях довжиною у століття - "Златокраю" 107 років!

30 січня 2026 р. 15:31

30 січня 2026 р. 15:31

31 січня золотоніській газеті «Златокрай» виповнюється 107 років. Періодичне видання пережило багато історичних подій і змін, залежно від яких зазнавало розквіту, стабільності, випробувань. Втім, усі перипетії життя вдалося прийняти, витримати і втриматися.

Державна політика поставила на карту виживання друковані засоби інформації. Нелегко втримати читача, що звик до поверхневого перегляду подій у гаджеті, складно долати виклики російсько-української війни, важко стримувати ціну, коли вартість складових росте, понад силу балансувати новинні матеріали, коли довкруг сльози і біль втрат…

Сьогодні златокраяни перегортають нову сторінку життя друкованого видання, одного з найстаріших на Черкащині.

Коли виникла перша періодика на Золотоніщині, крізь які випробування пройшла, що друкувалося на її шпальтах у революційну добу та окупаційний період Другої світової, чим наповнювали тижневик за часів радянської влади і як змінювалися назви нашого «Златокраю» - у короткому екскурсі.

Зародження газетної періодики

На лівобережній Черкащині першою газетою стало рекламно-довідкове видання «Листок объявлений», що побачило світ 1 жовтня 1907 року у Золотоноші. Газету було засновано за ініціативи В. Ващенка-Захарченка – активного громадського діяча, земського гласного, голови місцевого сільськогосподарського товариства. Виходив золотоніський «Листок объявлений» двічі на місяць і невдовзі на шостому випуску 15 грудня 1907 року припинив своє існування. Газетну традицію продовжив «Вестник Золотоношского сельскохозяйственного общестава», перший номер якого вийшов 1 січня 1908 року і згодом набув значної популярності серед читачів. Газета була двомовною (російською та українською мовою). Видання кілька разів змінювало періодичність: спершу воно виходило двічі на місяць, згодом – раз на тиждень (з 1909), раз на місяць (1912), потім знову раз на тиждень (1913–1914). Редакція газети «Золотоношский голос» знаходилася при друкарні Гольденберга.

Преса революційної доби 1917-1921 рр.

Під впливом революційних подій пожвавилася газетна справа в Золотоноші, яка значною мірою відбиває загальноукраїнські тенденції. Вже 21 травня 1917 року вийшов перший номер газети «Вісти з «Просвіти», яку видавало очолюване Михайлом Домонтовичем (Злобінцевим) Золотоніське товариство «Просвіта». Невдовзі випуск «Вістей з «Просвіти» припинився, і товариство «Просвіта» почало видавати у червні 1917 року газету під назвою «Вільне слово». У листопаді 1917 року з’явилося ще одне періодичне видання – газета «Молоді сили», яку було заявлено як «орган Союза учащихся средней школы г. Золотоноши» У Золотоноші виходила газета «Голос труда» – орган Золотоніської ради робітничих і солдатських депутатів.

Партійно-радянська преса

У перших радянських газетах знаходила висвітлення тема вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на Черкащині. Так, газета «Український комунар» у березневому номері 1919 року вмістила наказ Золотоніського ревкому від 27 лютого, в якому наказувалося «в день роковин народження та смерті Славетного Співця про волю Т. Г. Шевченка 10 та 11 березоля нового стіля 1919 року, праці не проводить». У свою чергу комісар освіти Золотоніського повіту, звернувся до керівників шкіл: «Прошу вжити заходів, аби 10 та 11 березоля у всіх школах повіту було урочисто святковано пам’ять генія України Т. Шевченка. На сі дні учні мусять бути звільнені від науки»

Перший номер золотоніської районної газети вийшов 1 жовтня 1930 року під назвою «Червоний жовтень» як орган райкому партії, райвиконкому, райколгоспспілки та рай профради з періодичністю 8 номерів на місяць. Газета писала про господарські справи. У руслі тодішньої ідеології вміщували матеріали атеїстичного спрямування. В одному з номерів як позитивний факт повідомлялося, що «член ради мицалівського колгоспу Лука Кононенко організував навколо себе активних колгоспників і в день релігійного свята Миколи замочили 8 кіп конопель». Перші номери «Червоного жовтня» не відзначалися фаховістю та культурою мови. Чого варті лише окремі заголовки матеріалів – «Проти опортуністичного недооцінювання коня», «П’ятиденник тюхтійства» (у Коробівці не орали зябу), «Вознесенські опортуністи зірвали радянський базар» Працівники й дописувачі партійно-радянських газет по суті були пропагандистами більшовицької політики і водночас її заручниками. Траплялися випадки, коли за свою роботу вони платили життям. Так, 25 серпня 1932 року був убитий керівник сільських кореспондентів золотоніської районної газети «Червоний жовтень» села Хрущівка Хрисанф Калашник, а 9 серпня 1933 року був застрелений сількор із села Кедина Гора Павло Гвоздь.

Період нацистської окупації

На початку листопада 1941 року у Золотоноші було започатковано випуск двохполосної щотижневої газети «Українське слово» – органу Золотоніської окружної управи (в окремих номерах – повітової управи). У перших числах газети зазначалося, що «Редагує редколегія. Дозволено воєнною цензурою». З грудня 1941 року у реквізитах вказувалася адреса видання – вулиця Черкаська 1, видавець: Окружна управа, відповідальний редактор – В. Міхалюс, керівник друкарні – М. Бондар, який згодом став редактором часопису. Вартість одного номера – 30 копійок. Уже в перших номерах проявилося відверто колабораціоністське спрямування видавців газети. 16 листопада 1941 року часопис розмістив на першій сторінці крупним планом малюнок, на якому зображено українського селянина з піднятою у нацистському вітанні рукою і словами над ним: «Heil Hitler! Слава звільненій Україні!». В інших числах газети на видному місці друкувалися матеріали під такими заголовками: «Сприяти перемозі німецької армії – почесний обов’язок українців!», «Вивчаймо історію великого німецького народу!», «Вивчаймо німецьку мову!» Під заголовком «Гітлер говорить!» у кількох листопадових номерах друкувалась промова Гітлера 8 листопада 1941 року в Мюнхені з нагоди роковин націонал-соціалістичного руху. Також у кількох номерах друкувалась велика стаття «Адольф Гітлер. Біографія».

Чільне місце в усіх номерах часопису займала інформація про становище на фронтах, яка подавалась під рубрикою «Звідомлення головного командування Німецьких Збройних Сил» або «Головна Квартира Фюрера». Подавалась також інформація про дії союзників Німеччини – «Японія вступила у війну проти Англії, Америки і Австралії», «Німеччина і Італія – у стані війни з США». Багато місця на сторінках газети відводилося проукраїнській тематиці. Вже в перші дні окупації газета «Українське слово» за 8 листопада 1941 року від імені товариства «Просвіта» закликала «в кожному селі створити гуртки художньої самодіяльності, організувати ряд лекцій, бесід, в яких висвітлювати значення історичних подій минулого і сучасного і правильно орієнтувати населення в дусі тих принципів, які проголошено вождем німецького Народу Адольфом Гітлером».

Альтернативно щодо усталених в радянські часи точок зору висвітлювалися постаті Т. Шевченка, М. Лисенка, І. Мазепи, Б. Хмельницького та і вся історія України, важливість рідної мови для народу, про значення церкви в житті нації. З часом політика нацистів щодо місцевої преси почала змінюватися. З жовтня 1942 року у Золотоноші замість «Українського слова» почала виходити (продовжуючи нумерацію) газета з новою назвою – «Золотоніські вісті», яка мала статус «україномовного часопису Золотоніської області» (головний редактор той же – М. Бондар). Цим самим викорінювалась національна ознака у назві часопису, а позначалося лише територіально місце його видання. Реквізити газети під заголовком на титульній сторінці вже друкувалися без тризуба і почали дублюватися німецькою мовою. До речі, змін зазнала й назва вулиці, на якій розміщувалася редакція – вулиця Черкаська стала називатися вулицею Адольфа Гітлера.

На відміну від «Українського слова» на сторінках «Золотоніських вістей» практично зникли матеріали українського національного спрямування. Інформаційна складова часопису звелася до прославляння Гітлера, повідомлень про перемоги німецької армії над «совєтами» та успішні бойові дії проти Великобританії та США. Крім того в газеті публікувалися оголошення військової та цивільної адміністрації. Висвітлювалося становища на східному фронті, публікувалися промови керівників райху. Велася агітація за виїзд української молоді до Німеччини, всіляко вихвалялися умови в яких жили і працювали там українські юнаки і дівчата. «Золотоніські вісті» від 17 січня 1943 року повідомляючи про це, зазначали, що в Німеччині «жінкам і дівчатам зовсім добре. Деякі вже цілком добре говорять по-німецькому і запевняють, що їм тут дуже подобається».

Хоча насправді молодь всіляко уникала відправки на примусові роботи до рейху. Щодо місцевого життя, то роль газети звелася переважно до оголошень органів влади – «Забезпечуйте зимовим одягом робітників, які працюють в райху!», «Школи Золотоніської області розпочинають роботу», «Робітники зі сходу в Німеччині мають можливість заощаджувати», «Українські робітники їдуть у Німеччину по науку».

Повоєнний час

Вже у жовтні в Золотоноші відновився випуск районної газети «Червоний жовтень» (редактор Андрій Геращенко). З 17 лютого 1944 року газета отримала нову назву «Радянська Золотонощина». Газетярі золотоніської районки надавали методичну допомогу редколегіям стінних газет колгоспів і підприємств, висвітлювали їхні здобутки на своїх сторінках. У 1946 році наказом редактора «Радянської Золотонощини» з нагоди Дня преси були премійовані кращі стінгазети – заводські «Сахарник» (200 карбованців), «Лепсівець» (100 карбованців), щербинівська колгоспна «Ударник» (100 карбованців). Традиція відзначати кращих громадських кореспондентів преміями у День преси зберігалася аж до 1990-х років.

Утворення Черкаської області

Рівно через місяць утворення Черкаської області, 7 лютого 1954 року, побачив світ перший номер обласної газети, яка отримала типову для того часу назву «Черкаська правда».У вересневому номері 1964 року констатувалося, що в одному з найбільших господарств Золотоніського району – колгоспі ім. Котовського серед тих, хто очолює бригади і ферми, немає жодного фахівця. А в колгоспі ім. Крупської цього ж району навіть посаду агронома обіймає людина далека від хліборобської науки.

Тодішні районні газети мали однотипні і невибагливі назви – «Соціалістична Драбівщина», «Радянська Золотонощина», «Колгоспник Жашківщини». «Радянська Золотонощина» була з 3 березня перейменована в «Прапор Леніна», а з 1 червня 1962 року виходила вже з назвою «Під прапором Леніна». Та через три роки знову носить назву «Прапор Леніна».

Як виживала ця найбільш чисельна категорія місцевої преси, можна прослідкувати на прикладі золотоніської газети «Прапор Леніна». Від жовтня 1930 тричі на тиждень виходив як газета «Червоний Жовтень», від лютого 1944— «Радянська Золотонощина», від березня 1958 (з перервою) — «Прапор Леніна» (від червня 1962 до березня 1965— «Під прапором Леніна»), від 1991— сучасна назва «Златокрай».

Принагідно зауважимо, «Златокрай» був заснований вона ще 1919 у м. Золотоноша Полтавської губернії (нині Черкаської області) повітовою радою депутатів як «Вісти», у лютому–березні перейменований на «Український комунар», від 1920 — «Вісти–Извѣстія» (тричі на тиждень), згодом— «Вісті Золотоніського повітового виконкому Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів і Золотоніського повітового комітету КП(б)У» (друкувала переважно декрети та накази різних відомств; закрита 1927 у звʼязку з адміністративними змінами).

Саме після проголошення незалежності України 20 вересня 1991 року на підставі рішення Золотоніської районної ради, а також виданого обласним управлінням преси свідоцтва про реєстрацію, районна газета була перейменована у «Златокрай».

Як розповідає живий свідок подій обрання нової назви газеті, друкарка Ніна Коваленко-Бублик, варіантів було багато. Їх пропонували як журналісти і працівники газети, так і читачі. «Золотий край», «Добридень», «Рідний край», «Обрії», «Золотоніські будні», «Промінь», «Думка», «Вісті», «Слово», «Вісник», «Надія». Ми ж уже 35 років живемо із «Златокраєм»!

За матеріалами краєзнавця, історика Василя Мельниченка «Історія преси Черкащини»

***

Черкаські