Ай, та невже?

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Ай, та невже?

15 лютого 2026 р. 13:16

15 лютого 2026 р. 13:16

Ой, лишенько! Чи справді нам бракує власних вигуків, що ми так щедро позичаємо чужі?

Останніми роками в мові телеведучих, блогерів і навіть учителів усе частіше прослизають іноземні вигуки: «йес!», «о май гад!», «серйозно?», «фейл!», або ще: «упс!», «вау!», «ам!», «ауч!». Їх підхоплюють школярі, повторюють дорослі, і з часом вони вже ніби «свої». Та придивімося уважніше: чи не маємо ми для кожного такого слова живого українського відповідника?

Українська мова здавна багата на вигуки — щирі, образні, емоційні. Вони передають і радість, і здивування, і розчарування не гірше за будь-яке «вау».

Ось кілька прикладів:

йес! — та є!, от і добре!, вдалося!, слава Богу!
о май гад! — та ну!, та що ти!, Господи!, от лишенько!
серйозно? (як вигук здивування) — та невже?, справді?, оце так!
фейл! — от халепа!, ось тобі й маєш!, шкода!, прикро!
камон! — та годі!, облиш!, ну ж бо!, та ну тебе!

Часто іншомовні вигуки здаються модними, «сучасними», проте вони витісняють питомі слова, які звучать природно й органічно. Скажімо, замість сухого «окей» можна сказати «гаразд», «домовились», «добре».

Вигуки — це не просто слова. Це інтонація душі. Коли хтось перечепився, природніше почути «ой!» чи «ай!», а не механічне «упс!». Коли щось вразило — «ого!» звучить набагато тепліше, ніж «вау».

Звісно, мова живе й розвивається, вона відкривається до світу. Проте важливо пам’ятати: перш ніж запозичувати, варто озирнутися довкола — можливо, потрібне слово вже є поруч, у нашій традиції.

Тож наступного разу, коли захочеться вигукнути «йес!», спробуйте сказати «та є!». Відчуйте різницю. І, може, мимоволі усміхнетеся — бо українські вигуки звучать по-справжньому щиро.

***