Шукаємо «Покинь, якщо кохаєш» на золотоніських полицях

28 лютого 2026 р. 13:23

28 лютого 2026 р. 13:23

Минулого випуску нашої рубрики ми довідались, які книжні пропозиції ринку цікавлять нашу молодь, а також отримали рекомендації від золотоніських досвідчених читачок. Тож ми склали собі своєрідний літературний маршрут і будемо щоразу відкривати для вас нову сторінку нової книги.

«Покинь, якщо кохаєш» — роман Коллін Гувер, написаний на основі проблемного шлюбу її батьків. За словами самої авторки, це найважча книга, яку вона коли-небудь писала.

Але ймовірню болюча тема сімейних перипетій відгукнулася читачам, адже книга розійшлася тиражем понад мільйон примірників у всьому світі, її переклали більш ніж 20 мовами. У жовтні 2022 року Колін Гувер випустила продовження роману «Залишся, якщо кохаєш», тож якщо вам цікаво – можете прихопити відразу обидва примірничка.

Маємо попередити, що історія не із простих, це глибока й емоційна сповідь про дорослішання, втрату та спробу звільнитися від тягаря минулого. Головна героїня Лілі, прототипом якої частково стала сама авторка, переживає смерть батька — подію, що змушує її знову повернутися думками у дитинство, сповнене страху й напруження.

Зовні родина Лілі здавалася зразковою: шановані, порядні, успішні люди. Та за дверима їхнього дому панувала інша реальність. Агресивний характер батька створював атмосферу постійного емоційного тиску, у якій Лілі та її мама жили роками. Будинок ніколи не був безпечним притулком — радше простором, де любов перепліталася зі страхом, а мовчання ставало способом виживання.

Після втрати батька Лілі стоїть перед непростим вибором: або знову сховатися за звичними моделями поведінки, або нарешті розірвати зачароване коло, яке формувало її життя. Вона прагне створити власну родину, побудувати інший світ — без крику, без приниження, без внутрішнього тремтіння. Проте для цього їй доведеться чесно поглянути в очі минулому.

Авторка тонко й без прикрас показує, як дитячі травми впливають на дорослі рішення, як складно відпустити біль і водночас як необхідно пройти шлях прощення — не для інших, а передусім для себе. У центрі історії — боротьба між правдою і страхом, любов’ю і образою, нерішучістю та бажанням жити по-новому.

В огляді на книгу виданню «Гендер у деталях» психологиня Марина Діденко влучно зауважує, що насильство не завжди має «очевидне обличчя». Аб’юзером може бути харизматична, успішна й приваблива людина — саме тому жертві так складно прийняти правду. Спрацьовує ефект ореолу й когнітивний дисонанс: “Він не міг так вчинити”.

У поведінці героя є не червоні, а «жовті прапорці»: фанатична фіксація на деяких речах, демонстративність дій та намірів, постійні емоційні гойдалки, зникання ні з сього ні з того, ревнощі, перекладання відповідальності, проблеми з контролем емоцій. Жінки часто не відразу помічають аб’юзивну поведінку, не йдуть після першого випадку насильства, адже люблять, сподіваються на краще, мають надію, що людина зміниться, відчуває свою провину і постійно поступово «зсуває межі допустимого».

Через історію Лілі підкреслюється важлива думка: дітям не потрібна жертва “заради сім’ї”, їм потрібні щасливі й безпечні батьки. Книга не дає простих відповідей, але дарує розуміння й підтримку тим, хто пережив аб’юз.

Ймовірно це книга про внутрішню свободу. Про те, що минуле може переслідувати, але не повинно визначати майбутнє. І про те, що інколи найважчий крок — це дозволити собі бути щасливою.

А шукати «Покинь, якщо кохаєш», довго не треба. Вона є в наявності у місцевій книгарні.

У наступному випуску ми будемо шукати популярного автора Ілларіона Павлюка на полицях наших бібліотек!

***

Черкаські