Я бачу, вас цікавить пітьма — темрява, що тримає до останньої сторінки

21 березня 2026 р. 13:03

21 березня 2026 р. 13:03

У новому випуску нашої книжкової рубрики — рекомендація від директорки КНП «Золотоніський молодіжний центр» Ксенії Шклярової. Вона зізнається: не певна, що радитиме цей роман підліткам, але для молоді та дорослих читачів книга справді достойна.

• - Це історія про містику і драму. Про жорстокість та заплутаність. Уся вона пронизана напруженням і потужним психологічним впливом на читача. Якщо хочеться чогось справді незвичного й особливого — це гарна книга.

Йдеться про роман Іларіон Павлюк — письменника і військовослужбовця, який за останні роки став одним із найпомітніших авторів українського книжкового ринку. Його «Я бачу, вас цікавить пітьма» — це не просто детектив. Це історія, що занурює у глибини людської психіки, змушує сумніватися в очевидному й тримає в напрузі до фіналу.

За даними Forbes, роман перетнув позначку у 160 тисяч проданих примірників, а сам Павлюк очолив список українських авторів із найбільшими роялті. Та цікаві тут не цифри — а феномен популярності. Чому читачі так масово обирають саме цю темну, психологічно складну історію? Можливо, відповідь — у чесності, нерві й глибині тексту.

До слова, нещодавно вийшов і новий роман автора — «Книга Еміля», який уже називають одним із найзатребуванішим.

А тим часом ми шукаємо Павлюка на полицях золотоніських бібліотек.

• - Книга у нас така є і вона, до слова, рідко затримується на полицях, - зазначає директорка міської бібліотеки Людмила Миколаївна Безкровна. – Цікава як для молоді, так і для досвідчених читачів. Як не дивно, але частіше її беруть прихильники детективів. Книга і сама по собі привертає увагу своїм оформленням. Щоправда відгуки після прочитання кардинально різняться: від захоплення до подивування «а що це таке було?».

Якщо говорити чесно — це дійсно одна з тих книжок, які або «ваші», або ні. Середини майже не існує. Ілларіон Павлюк працює не стільки у жанрі класичного детективу, скільки у стилі психологічного трилера із глибоким зануренням у темні закутки людської свідомості. Тут важливі не лише події, а атмосфера — тривожна, густа, майже фізично відчутна. Пітьма в назві — це не просто образ, це стан.

Автор майстерно грає з очікуванням читача: здається, що ти вже зрозумів, куди все йде — і раптом усе розсипається.

Герої не картонні. Вони складні, подекуди неприємні, неоднозначні. І саме це робить історію переконливою.

У тексті дійсно багато темряви — моральної, емоційної. Це не легке читання «на відпочинок». Після деяких сцен хочеться зробити паузу.

Але є й нюанс. Це не книга для всіх. Вона доволі жорстка, подекуди важка емоційно. Якщо читач шукає світло, мотивацію чи теплу історію — тут їх майже немає. Натомість є напруження, моральні дилеми й відчуття тривоги.

Це сильний, добре вибудуваний роман, який доводить, що українська сучасна проза може бути конкурентною в жанрі психологічного трилера. Він не розважає — він випробовує.

Це книжка, після якої довго не хочеться вмикати світло — ні в кімнаті, ні в собі.

***

Черкаські