Коли мрія тримає на висоті: історія юної гімнастки із Золотоноші

07 квітня 2026 р. 16:12

07 квітня 2026 р. 16:12

Нещодавно чотирнадцятирічна Дарія Романова взяла участь у Всеукраїнському чемпіонаті з повітряної гімнастики та пілонного спорту Level Up Championship у місті Черкаси, де виборола 2 місце у категорії професіонали. У змаганнях взяли участь спортсмени з різних областей України, а конкуренція у категорії професіоналів була особливо високою.

До слова Дарія виступала не лише як учасниця, а й як тренерка для молодших спортсменок. Її маленькі вихованки Маша і Злата також показали чудові результати і зайняли друге і третє місця відповідно.

Не секрет, що за подібними успіхами стоїть багаторічна робота, систематичне мотивування зробити ще один крок і звісно ж дисципліна. Саме тому ми вирішили особисто познайомитися з Дарією і розпитати все з перших вуст.

З гімнастикою Дарія познайомилася ще в дитинстві. Перші тренування, перші невпевнені рухи, перші виступи — усе це з роками перетворилося на справжню пристрасть.

• - Я часто бачу у них себе. Пригадую як сама розпочинала, як повторювала рухи, що не виходили, навпаки пишалась тим, що легко давалось, - зізнається Дарія.

• - Ще з двох-трьох років бачила, що Дарії подобалось десь висіти, розтягуватись. Тож, як вона трошки подорослішала – у 5 років, я повела її на заняття з художньої гімнастики, які тоді проходили на базі третьої школи.

Так дівчинка років зо три здобувала перші ази справи, без якої наразі їй важко уявити свої будні. Але хотілося чогось іншого – на думку прийшов пілон.

Перша тренерка дівчинки - Вікторія Пшенична пригадує:

• - Завжди було приємно працювати з такою дитиною. Талановита, не боїться складнощів. Їй притаманно наполегливо працювати та вдосконалювати навички.

Саме під час занять пілоном Дарія почала їздити у Черкаси і займатися на полотнах та кільцях.

• - Але кільце мені сподобалось більше, - зауважує Дарія.

Усі види спорту не вміщалися у графік дівчини, тож довелося розставляти пріоритети. Так у розкладі лишись заняття із кільцями і танці.

• - Завдяки підтримці Лесі нам вдалось повісити кільця в районному будинку культури, щоб було де тренуватися. Адже тоді ми лише раз на тиждень могли їздити до Черкас на тренування. Цього замало і потрібно було шукати варіанти, як тренуватися в Золотоноші. Хоч деякі рухи Даша вдосконалює і вдома на стійці, але це лише в літній час, бо і кільця - справа явно не для домашніх умов. Та зараз є і місце для тренувань, і кільця, і діти, які також зацікавились цією справою, - розповідає Наталія.

Дарія ж зауважує, що групка дітей, які так само цікавляться художньою гімнастикою та кільцями, невелика, проте вона охоче ділиться тим, що сама класно вміє робити.

• - Головне їхнє бажання. Адже зацікавленість зникає швидко, коли приходять важкі фізичні вправи, - аргументує Дарія.

Працюючи з молодшими дівчатами, Дарія не лише показує вправи, а й вчить їх не здаватися після перших невдач. Каже, що інколи найважливіше — просто підтримати і пояснити, що результат приходить не одразу.

Перший виступ самої Дарії пригадує і мама дівчини Наталія. Розповідає, що це було в Києві.

• - Я не брала участі у чемпіонатах близько трьох років… Цього разу я не хвилювалась, як тоді вперше. Гарно відпрацювала номер, тренерка Анна Бородай дуже мене підтримувала, і я налаштувала себе на хороший виступ – так і трапилось, - додає Дарія.

• - Даша - молодець, - зауважив один із перших тренерів юної спортсменки Петро Скитиба: - Приємно спостерігати, як наші вихованці піднімаються спортивними сходами на чергову вершину.

Адже сама Дарія каже, що тут нічого складного, головне дисципліна і наполегливі тренування:

• - Підготовка до чемпіонату була непростою. Постійні індивідуальні тренування в Черкасах, робота над технікою вдома в Золотоноші. Місяців зо три роботи.

Тренування тривали по кілька годин і вимагали повної віддачі — від розминки й розтяжки до відпрацювання кожного елементу “до автоматизму”. Часто один і той самий рух доводилося повторювати десятки разів — усе це також залишалося за кадром глядачів. Та саме ці невидимі зусилля і формують справжніх спортсменів.

• — Найважче — не фізичні навантаження, а боротьба із собою, — зізнається Дарія. — Бувають моменти, коли щось не виходить, але тоді просто треба зробити ще одну спробу.

І саме ця, ще одна спроба, почасти і є додатковим бонусом до перемоги.

Свій конкурсний номер Дарія виконувала на кільці, поєднуючи силові елементи з пластикою та емоційною подачею. За словами спортсменки, особливу увагу вона приділяла не лише техніці, а й передачі настрою виступу.

• - Ця дівчинка моя Чемпіонка, просто неймовірно талановита і крута. Вітаю з призовим. Далі більше, - з любов’ю написала у коментарі про результати чемпіонату Level Up Championship колишня тренерка Дарії Ірен Гордійчук.

Тож я не могла не запитати про «далі більше» і плани на найближче майбутнє. Поки що Дарія відпочиває і входить у звичайний ритм тренувань.

• - Хочеться відпочити, але на канікулах я все одно майже щодня була на тренуваннях.

Мама Дарії зізнається, що можливостей для участі у конкурсах, різноманітних змаганнях багато, проте єдина проблема, що в Україні це неофіційний вид спорту.

• - Тому на кожному чемпіонаті різні правила. База одна, але вимоги відрізняються. За щось можуть додати бали, за щось зняти.

Як виявилось, додаткові бали можна подекуди отримати за атмосферу виступу, за художність чи артистичність постановки, часто на результат впливає і костюм спортсменки. До слова, Дарія самостійно інкрустує свій сценічний костюм блискітками, виходить такий собі творчий релакс з користю.

• — Я пишаюся не лише її перемогами, а тим, якою людиною вона стає, її мріями, її прагненнями, — говорить пані Наталія.

Попри те, що повітряна гімнастика і пілонний спорт в Україні лише набирають популярності, у Золотоноші вже формується своє невелике, але вмотивоване середовище спортсменів.

Для самої Дарії перемога на Level Up Championship — лише один із кроків уперед. Попереду — нові цілі, нові виступи і ще більше роботи над собою. Вона мріє розвиватися і як спортсменка, і як тренерка, допомагаючи іншим досягати своїх вершин.

На питання чи плануєш поєднувати своє майбутнє зі спортом Дарія, навіть не роздумуючи, каже:

• - Так! Для мене авторитет - моя тренерка із Черкас. Я б хотіла розвиватись і далі у спорті, мати свою студію, щоб туди приходили діти, щоб ми разом створювали цікаві номери.

Зараз в арсеналі дівчини вже декілька власних постановок. І Дарія має чітко визначене мірило успіху – хоча б один новий номер щороку. Та за наполегливістю дівчини вже навіть зараз можна сказати, що їх буде не один десяток як власних, так і у якості тренера.

Попри блиск медалі й емоції великої сцени, у житті Дарії залишаються прості й знайомі кожному речі. Після змагань вона повертається до звичного ритму: уроки (до речі цікавий факт: улюблений предмет Дарії у школі – математика), спілкування з друзями, тренування, домашні справи.

І, можливо, саме в цьому — її справжня сила. Адже за плечима вже є чемпіонський результат, але попереду — звичайне життя, у якому щодня потрібно знову і знову працювати, вірити і рухатися далі.

***

Черкаські