Відданий Україні до останнього подиху: пам’яті Євгена Лимаря

27 квітня 2026 р. 15:59

27 квітня 2026 р. 15:59

Біль, що не вщухає, і рана, яка ніколи не загоїться — такими словами нині відгукується в серцях рідних і всієї Золотоніської громади звістка про загибель захисника України Лимаря Євгена Миколайовича. Його життя обірвалося на війні, але пам’ять про нього житиме вічно — у спогадах, у добрих справах, у кожному врятованому житті і в кожній щирій усмішці, яку він колись подарував.

Євген Лимар народився 3 січня 1982 року. Його дитинство і юність минули у Золотоноші. Після закінчення 9 класів Золотоніської загальноосвітньої школи №3 він обрав робітничий шлях — вступив до Золотоніського професійно-технічного ліцею, де здобув фах майстра сільського будівництва. У 2000–2002 роках проходив строкову військову службу.

Повернувшись до цивільного життя, Євген працював на різних підприємствах рідного міста — у ВАТ «Газмонтажсервіс», на ПРАТ "ЗМЗ", у ТОВ ПІІ «Еконія». Як і багато українців, він шукав заробітки і за кордоном — працював у Польщі та Чехії. Та попри це завжди наголошував: жити далеко від Батьківщини не зможе. Його серце незмінно тягнулося додому — в Україну, до рідної землі, до близьких людей. Останнім місцем його роботи стало підприємство ТОВ «Агросвіт».

7 жовтня 2024 року Євген був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у складі 37 окремої бригади морської піхоти, обіймаючи посаду стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1-го батальйону морської піхоти військової частини А4548.

18 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області Євген зник безвісти. Довгі місяці рідні жили між надією і тривогою, не втрачаючи віри в диво. Та 20 квітня 2026 року надійшла страшна звістка — за результатами ДНК-експертизи підтверджено його загибель. Воїн загинув того ж дня, 18 січня 2025 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну.

Його життя було прикладом людяності, щирості й доброти. Ті, хто знав Євгена, кажуть: він був людиною вчинків. Доводив усе не словами, а вчинками. Він ніколи не шукав конфліктів — навпаки, завжди знаходив можливість підтримати, допомогти, підставити плече. Його життєвим принципом було ніби просте, але глибоке правило: віддати своє, аби іншому стало легше.

З дитинства він вирізнявся особливою любов’ю до природи і всього живого. Не міг пройти повз покинуту чи поранену тварину — лікував, доглядав, рятував.

Євген умів знаходити радість у простих речах. Любив тишу риболовлі, спокій води і природи. Та ще більше любив ділитися — його улов завжди ставав приводом для зустрічі, для спільного столу, для теплих розмов із друзями та близькими. А його почуття гумору залишиться в пам’яті всіх, хто його знав: воно допомагало переживати складні моменти, розряджало напругу і дарувало світло навіть у найтемніші часи.

Євген Лимар був не просто сином, братом, батьком чи другом. Він був надійною опорою — людиною, на яку можна було покластися без вагань. Його втрата — це невимовний біль для родини, для друзів, для всієї громади.

Прощання з Героєм відбудеться у вівторок, 28.04.2026 року.

• 10:00 - вдома за адресою м. Золотоноша вул. Негоди, 37;
• 11:00 - Свято-Успенський собор;
• 11:45 - Меморіальний парк міста; далі скорботний кортеж вирушить до місця вічного спочинку на кладовище Алею Героїв.

У скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника. Його життя стало прикладом любові до рідної землі, відданості людям і справжнього патріотизму.

Вічна пам’ять і слава Герою.

***

Черкаські