вологість:
тиск:
вітер:
Зла доля молодшого сержанта: на щиті 28-річний Дмитро Степанчук
07 вересня 2026 р. 16:54
07 вересня 2026 р. 16:54
Якщо одні є привілейованими у своєї долі, і вона їх балує та оберігає, то у Дмитра Степанчука вона зла й немилосердна від самісінького його народження.
Діма народився 20 жовтня 1997 року у Житомирі. Коли хлопчику виповнилося 5 років, його тато помер. До першого класу маленького сина повела тільки мама. Після закінчення третього класу Дмитро разом з мамою переїхали до Києва. В одній із столичних шкіл він продовжив навчання.
Пізніше вступив до професійного ліцею. Через 3 роки навчання став дипломованим автомеханіком.
Діма активно займався спортом, улюбленим видом було карате. Він вперто тренувався, не пропускав занять, уважно слухав настанови тренера. Тож майже завжди на змаганнях здобував 1-е місце, отримуючи медаль, грамоту і Кубок.
У 2022 отримав повістку, того ж року був мобілізований.
Молодший сержант Дмитро Степанчук загинув у дорожньо-транспортній пригоді 19 серпня у Олександрівці Краматорського району Донеччини. Немилостива доля приготувала Дімі короткий вік. Він не дожив до свого 29-річчя усього 1,5 місяці.
-
- Дуже важко мені, людині 60+, стояти перед домовиною, де лежить така юна дитина,- сказала на церемонії прощання у Меморіальному парку секретар міської ради Наталія Сьомак. – Мабуть, у всіх матерів України, людей старшого віку є така думка: заберіть наші життя, а збережіть оцим дітям. Але так не буває…Чому так? Розум усвідомлює, а серце не сприймає. Хлопець народився на Житомирщині, загинув на Донеччині, останній притулок знайшов на Черкащині. Люди, давайте будемо пам’ятати наших Героїв. Я не знаю, що відчувають військові, котрі несуть на плечах побратима… Мабуть у них уже серце навпіл. Заради пам’яті цих хлопців, прошу військових: бережіть себе. А золотонісців – єднайтеся, підтримуйте один одного і наше військо – матеріально і морально. Ми однак переможемо!
-
- Дякуючи таким як Дмитро, у нас відносно спокійні будні, - додав офіцер служби цивільно-військового співробітництва Олександр Коломієць. – Ми не відступимо. Будемо стояти до останнього. Або ми їх, або вони нас!
Мовчазним щитом стояли біля домовини побратима розвідники бойового підрозділу з Донеччини. Вони приїхали віддати честь Дмитру. З почестями провести його в останню дорогу.
Щемить душа від болю у бабусі Ольги Сергіївни, яка втікаючи від російського окупанта, переїхала до Золотоноші. Саме бабуся протягом короткого життя онука була його найріднішою людиною. Плаче від горя рідна тітка Наталія. Не встиг хлопець створити власну сім’ю, не встиг народити сина, не встиг залишити на землі своє продовження.
***
Джерело: zoloto.city
Новини рубріки
Понад 6 тисяч паломників уже в Умані: до охорони долучилися поліцейські з Ізраїлю
07 вересня 2026 р. 17:18
Вересень ще даруватиме літні дні: на Черкащину повертається тепло
07 вересня 2026 р. 16:54
На Золотоніщині трьом військовим вручили відзнаки Міноборони «За поранення» (ФОТО)
07 вересня 2026 р. 16:50