Золотоноша у скорботі: загинув молодший сержант Дмитрій МУРАШОВ

09 вересня 2026 р. 08:59

09 вересня 2026 р. 08:59

8 вересня – День жалоби у Золотоніській громаді. На щиті – 32-річний Дмитрій Мурашов. Мужній, сильний, відданий, чесний і відважний. Його життя – відстоювання справедливості, захист від підступності, нахабства і підлості.

Дмитрій Юрійович народився 13 січня 1994 року. У дружній родині Юрія та Наталії Мурашових того дня було подвійне свято, бо на світ з’явилися 2 хлопчики-близнюки – Дмитрій і Валерій. Виріс у Золотоноші разом з братом та молодшою сестрою Мариною. З дитинства поруч з ним були найдорожчі люди, з якими він ділив радощі, турботи, дитячі враження та важливі миті свого життя.

У 2000 році став учнем Золотоніської загальноосвітньої школи №1. Через 4 роки батьки перевели сина до школи №5, де у 2010-му він отримав атестат про здобуту середню освіту. Цього ж року став студентом Золотоніського державного професійного ліцею. У 2013-му став дипломованим меліоратором.

За рік поступив на службу в органи правопорядку. Згодом перевівся до конвойної служби міста Київ, якій віддав 3 роки.

Працьовитий і беручкий хлопець не боявся фізичної роботи. Окрім служби, маючи навички у будівельній галузі, працював на будівництві. Дмитрій разом із професійним досвідом, опановував і життєвий.

У 2018 році Дмитрій побував за кордоном у пошуках роботи та нових можливостей. Працював у Польщі та Чехії. Але краще, як в Україні, він себе не почував ніде. Завжди з нетерпінням чекав зустрічі з рідним містом та важливими у його житті людьми.

У 2019 Дмитрій одружився. У шлюбі народилася донька Владислава - його маленька частинка, продовження роду та смисл життя. Попри те, що за 3 роки шлюб розпався, батьківська любов була безмежною.

Влаштувався до місцевого ритуального агентства «Анубіс». У цій сфері, де довкруг біль і горе, колеги його поважали. Він користувався авторитетом.

Згодом побудував другу сім’ю з Олександрою. 10 жовтня 2024 року підписав контракт із ЗСУ. Службу проходив у 82-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Дмитрій пройшов пекло Вовчанська на Харківщині. Протягом 289 днів тримав ввірені позиції, стримуючи натиск російських окупантів.

А в Золотоноші у нього народилася ще одна донечка, маленька Еріка, яку він безтямно любив.

1 вересня 2026 року життя нашого земляка, відважного оборонця Дмитрія Мурашова обірвалося під час виконання бойового завдання. Його серце перестало битися біля Новоолександрівки Синельниківського району на Дніпропетровщині.

• - У нас сьогодні знову чорний день. На щиті – молодий хлопець, який би міг ще жити і насолоджуватися життям, творити прекрасне і дарувати людям радість. Виховувати своїх доньок, - сказав на церемонії прощання заступник міського голови Олександр Флоренко. – Але клята русня розв’язала війну проти нас, і Дмитро кинувся в саме пекло. Він став на захист нас з вами, своєї родини, своїх дітей. Наші хлопці і дівчата роблять усе можливе і неможливе, щоби зупинити ворога. Але під час виконання завдань віддають найдорожче – своє життя. Гості Золотоноші дивуються нашій Алеї Пам’яті: як в такому маленькому містечку така довга алея. А ми хочемо, щоби вона вже зупинилася, щоб не додавати портрети загиблих. У всьому Всесвіті важко віднайти слова втіхи для рідних. Прийміть наші співчуття…

• - Дмитро виконав свій обов’язок на всі 100%, - додав побратим, начальник цивільно-військового співробітництва аеромобільного батальйону, лейтенант Анатолій. – Дорога родино, прийміть наші співчуття. Прошу усіх: не забувайте Дмитра, який поліг за вас.

Згасла зоря 32-річного Дмитрія. Посиротіли батьки – Юрій та Наталія, брат із сестрою. Сирітками лишилися доньки – 5-річна Владислава та Еріка, якій виповнився 1 рік і 3 місяці.

Плачуть рідні, плачуть родичі, вмиваються слізьми золотонісці. Біль, горе, страждання, втрата, незагойна рана, зруйновані плани, розбите життя…

Не можна змиритися з тим, що гинуть ті, на кого ми покладали надії. Ті, кому треба жити, ростити дітей, бути опорою батькам.

Ім’я Дмитрія Мурашова назавжди буде вписане в історію нашої боротьби за незалежність.

Поховали воїна на Алеї Героїв центрального кладовища Золотоноші.

Слава і Честь!

***

Черкаські