Найстаріший експонат в місцевому краєзнавчому музеї

04 жовтня 2026 р. 10:27

04 жовтня 2026 р. 10:27

Мить історії.. яке цікаве поєднання слів, еге ж? Ходячи по рідній Золотоноші кожного дня, навіть не здогадуємось, що тут, у краєзнавчому музеї імені М. Пономаренка, співіснуємо з таємницею найдавніших представників нашої цивілізації.

Золотоніський краєзнавчий музей імені Михайла Федоровича Пономаренка – обітниця фундаментальних для історії речей.

Хоча спочатку не було достеменно відомо, що саме це таке. І тільки завдяки сучасним технологіям та науці про скам’янілі рештки – палеонтології, вдалось встановити, що - це белемніт.

Белемніти (Belemnoidea) – це група десятируких головоногих молюсків, що були поширені в морях юрського та крейдового періодів. Це були рухливі хижі тварини, зовні схожі на сучасних кальмарів, плавали завдяки плавцям і реактивному виштовхуванню води з мантійної порожнини. Полювали зграями у складі особин приблизно одного віку та розміру. Втім, деякі види, напевне, вели самітний спосіб життя. Переважно белемніти проживали в шельфових водах, де харчувалися рибою, ракоподібними та іншими молюсками.

Коли води льодовикового періоду хлинули, змиваючи все на своєму шляху і тягнучи за собою граніт, вони проривали великі канали, яри, де і відкладались ці кам’яні породи. Наша Золотоноша, за дослідженнями вчених, розташовується на тоді широкому повноводному Дніпрі. В крейдяний період на території сучасної України плескалось прадавнє море. Зараз у багатьох музеях є рештки прадавніх жителів моря - зуби акул, та белемніти - залишки родичів сучасних кальмарів та каракатиць.

Белемніти знаходять на території сучасного Кременчуцького водосховища в районі Канева та Трахтемирівського заповідника. Знаходять їх і у певних покладах піску в піщаних карʼєрах.
Проте потрібно знати, що люди знали про їхнє існування ще задовго до нас та наших сучасних технологій. Це було завдання тогочасного уряду зібрати якомога більше відомостей про цей край, про його географію, про людей, які тут жили. І ось вчитель, професор Полтавської гімназії Федір Каруновський, детально описав багатий матеріал про наш край.

У своїй праці «Топографическое описаніе Полтавской губерніі, сочиненное старшимь учителемь Полтавской губернской гимназіі Федоромь Каруновскимь» Федір згадує «Вь Полтавской губерній множество находится земляных проваловь, коихь глубина простирается до 10 и болье саженей, и кои кажется произведены водою. Въ провалах сихь находиль я обломки и кругляки гранита, гнейса, слюдянаго сланца, кварца и пещанаго камня. Вь упомянутыхь земляныхь провалахь находятся белемниты, чортовыми пальцами здьсь называемыя. Вь рькь Ворскль и по берегамь оной находятся разных деревьевь обломки въ окаменьлость превратившіеся.»

Тобто, вже 200 років тому знали, що в наших селах є ці белеміти, а з'явилися вони набагато раніше. Якраз вони і є в нашому музеї.

Легенди про белемніти зустрічаються в багатьох народів світу, адже були знайдені не тільки на території нашого Черкаського краю. Появі цього каменю приписують міфічні історії, про що говорять самі назви, адже ростри белемнітів відомі в народі як «чортів палець», «русалчин палець», «громовиці», «громові стріли», «ельфійські стріли». Белемніти вважали стрілами богів, які ті метали з неба в непокірних людей. Одна з легенд розповідає, що одного разу чорт захотів заволодіти всім світом, проте добрі сили завадили йому це зробити і перетворили його в неприступну скелю. З того часу єдине, що нагадує про того чорта – це його закам'янілі пальці, які розсипались по всьому світу.

Якщо звернутись до вірувань наших пращурів, то можемо знайти пояснення щодо «громових стріл». Белемніти в Україні часто називали «стрілами Перуна», «громовими стрілами» або «громовицями», що є найдавнішим, дохристиянським пластом вірувань. Слов’янський бог грому та блискавки Перун метав з неба свої вогняні стріли в нечисту силу чи непокірних людей. За народними уявленнями, коли блискавка вдаряла в землю, її вістря запікалося, тверднуло й глибоко занурювалося в ґрунт. З часом (зазвичай вважалося, що через 7 років) ця «громова стріла» виходила на поверхню землі, де її й знаходили люди. За іншою версією наші предки вірили, що – це є «русалчин палець». Оскільки белемніти часто вимивалися водою на піщані береги річок, їх походження також пов'язували з водними міфічними істотами. Довгі, напівпрозорі, гладкі камені вважали пальцями русалок, які ті випадково губили, коли зачіплялися за коріння дерев під час своїх нічних ігрищ або коли тікали під воду від перших променів сонця.

Через таке незвичайне походження українці наділяли белемніти магічними та лікувальними властивостями. Однією з них вважається захист від пожежі та блискавки - «Громову стрілу» тримали на горищі або під стріхою хати. Вірили, що блискавка ніколи не вдарить двічі в те саме місце, тому будинок із белемнітом захищений від грози. У народній медицині белемніти розтирали на порошок. Цим порошком присипали рани, порізи та опіки (кальцит дійсно має антисептичні властивості), а також лікували очні хвороби та використовували проти укусів змій.

Загалом, белемніти зуміли поєднати в собі містичне минуле та практичне сьогодення, залишаючись корисними для людей у різні епохи. У давнину вони служили потужним магічним захистом від пожеж, пристріту та блискавок. У народній медицині їхній порошок був незамінним антисептиком. Зараз белемніти стали цінним матеріалом для науки та палеонтології, допомагаючи вченим реконструювати клімат і визначати вік геологічних пластів Землі. Вони також популярні серед колекціонерів, ювелірів, які створюють оригінальні прикраси, та прихильників нетрадиційної медицини (літотерапії).

Віра СИЗЬКО

***

Черкаські