«Вчителько моя, зоре світова» - легендарний пісенний шедевр із 66-річною історією

01 листопада 2026 р. 10:22

01 листопада 2026 р. 10:22

Існують пісні, які з перших акордових переборів торкаються найніжніших струн душі й залишаються з нами на все життя.

Понад шість десятиліть тому поет Андрій Малишко та композитор Платон Майборода подарували світу «Пісню про вчительку», яка миттєво стала справжнім народним гімном вдячності усім педагогам. Уперше її виконав незабутній Костянтин Огнєвий, чий оксамитовий голос подарував мелодії крила та зробив її близькою для кожного українця. У співака, а заодно й викладача Київської консерваторії, було дивовижне відчуття талантів, жодного разу не підтримав бездарність.

За цими проникливими рядками ховається дивовижна доля реальної людини. Мало хто знає, що музою для створення композиції стала шкільна вчителька Платона Майбороди — Олена Павлівна Дзіваківська.

14-річним юнаком Платон Майборода приїхав з рідної Полтавщини у Запоріжжя, де продовжував навчання в середній школі №36. Керував шкільним самодіяльним оркестром, який став кращим у місті, навчав юних оркестрантів гри на мандоліні, балалайці, гітарі, вчив їх музичної грамоти: розписував партії п’єс для оркестру, співав у хорі. Шкільна вчителька — Олена Дзіваківська — помітила захоплення чубатого юнака і, ніби вгадавши у своєму учневі майбутній талант, приносила йому книжки з музики.

Вдячність цій людині, яка стала для композитора рідною на все життя, Платон Іларіонович висловив у «Пісні про вчительку». Мелодію написав у 1960 році на вірш поета Андрія Малишка. Хоча вірш «Вчителька» присвятив улюбленій вчительці свого друга-композитора Олені Дзіваківській, поет дуже шанував своїх вчителів Обухівської школи. І цей вірш почав писати ще у школі.

Пісня відразу полюбилася і стала народною. Творці залишили непроминальний гімн для всіх педагогів, які віддають свої серця дітям, майбутньому нашої країни.

Цікаво, що сама Олена Павлівна була галичанкою. Народилася 1891 року в селі Глібовичі (нині Львівська область). Мала середню освіту.

Переїхала до Запоріжжя, де працювала вчителькою української та німецької мов у місцевій школі №10.

Доля Олени Павлівни відображає трагічні сторінки української історії:

10 травня 1938 року під час так званої «польської операції» НКВС її заарештували в Запоріжжі.

Жінку звинуватили в контрреволюційній діяльності на користь Польщі та участі в антирадянській націоналістичній організації.

Наприкінці вересня 1938 року позасудова «трійка» засудила її до 10 років позбавлення волі. Проте вже 31 березня 1939 року справу закрили через недоведеність злочину і Олену Дзіваківську звільнили з-під варти.

Офіційно реабілітована у 1991 році. Дані про неї внесені до науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» .

Історію створення легендарної пісні загалу відкрив відомий журналіст та енциклопедист Михайло Маслій, які досліджував життя та творчість естрадних зірок, історії створення популярних шлягерів, і писав про людей, які їх «народили», але залишилися за лаштунками всенародної слави…

Після оприлюднення матеріалу про народження «Пісні про вчительку» Михайло Михайлович отримав лист від Романа Ващука - відомого канадського дипломата українського походження, колишнього Посла Канади в Україні (2014–2019) та чинного бізнес-омбудсмена. Його батько народився на Івано-Франківщині (село Білі Ослави), а мати — у Бучачі на Тернопільщині.

«Пане Михайле, виявляється, світ досить-таки малий. Я порпався в Інтернеті, доповнюючи родинне дерево, і натрапив на вашу статтю про пісні Платона Майбороди. Річ у тім, що вчителька, якій присвятив він свою славетну „Пісню про Вчительку“ — це сестра мого діда Корнелія Ващука. Як вона опинилася в Запоріжжі, не знаю. Ще один брат Олександр також опинився на великій Україні. Фотографії також не маю. Учителька-галичанка мала такий вплив на Майбороду. Вона була заарештована, але звільнена за браком доказів. Про неї в нашій родині ніхто не згадував. Тут маєте клепсидру того брата Олександра зі згадкою про сестру Олену Дзіваківську в Україні. Я думав щось коротке про це запостити у ФБ, може, хтось із нащадків зголоситься. У клепсидрі згадані три доньки, але вони, мабуть, мали вже інше прізвище».

«Вчителько моя, зоре світова» — ці слова досі рідні вже не одному поколінню українців, їх з трепетом вимовляють на шкільних уроках музики і співів. Усі рими легесенько запам’ятовуються чи не з першого разу, і вже понад шість десятиріч вона лунає у всіх школах України на святі останнього дзвоника та ще довго звучатиме, адже вона — це вдячність вчителю за його служіння народу!

Хотілося б знайти не лише фото юної Олени Павлівни Дзіваківської, а й більше відомостей про улюблену вчительку Платона Майбороди як для родинного дерева великого українця зі славетного роду Ващуків так і для нас усіх. Її постать має бути увічненою «На Вкраїні милій, в рідній стороні…» в бронзі чи у камені, як збірному образі мільйонів вчителів, які вишколювали націю. Нехай це буде реалізовано у Запоріжжі, столиці чи в рідній Галичині. Краще — і тут, і там.

***

Черкаські