вологість:
тиск:
вітер:
Плакав син, плакав онук, плакало золотоніське небо: на щиті солдат Рост
17-го листопада в жалобі була не тільки Золотоноша, невтішно ридало небо. Такого проливного дощу не пам’ятає жодне поховання військового. У скорботі не тільки люди, а й природа. Бо болить, бо пече. Бо 5-річному Єгорці так хочеться до дідуся на ручки. Злетіти високо в небо, над усіма, і опуститися в надійні рідні обійми.
На щиті – Ростислав ПРУДКИЙ.
.
Він народився 8 серпня 1978 року у селі Мехедівка Драбівського району на Черкащині. Однак дитинство і юність пройшли у місті Новоукраїнка Кіровоградської області, де він протягом 5 років відвідував дитячий садочок (1980-1985). У семирічому віці сів за шкільну парту навчального закладу №6 у місті Новоукраїнка. Свідоцтво про освіту отримав через 10 років. 1995-ий: у біографії Ростислава дві суттєві події – вступ до Кіровоградського технікуму ім. М.П. Сая та переїзд до Золотоноші. У 1997 році отримав диплом за спеціальністю кухаря-кондитера.
Однак трудову діяльність розпочав, влаштувавшись столяром.
У цьому ж році був мобілізований на строкову службу, яку проходив у внутрішніх військах. Через рік, у 1998-му – демобілізація.
З 2001 року працював на різних будівництвах і ремонтних роботах.
З 25 лютого 2022 року намагався добровольцем долучитися до лав Збройних Сил України, стати на захист рідної землі. Але через проблеми з хребтом Ростиславу відмовили.
Однак 2 квітня його все таки призвали через Золотоніський РТЦК.
Направили у 5-ий Київський окремий полк. Весною 2022-го разом з побратимами стояв на обороні Києва. Згодом їхній полк був реформований у 5-у Київську бригаду ДШВ. Ростислав Прудкий підписав контракт.
Його військове звання – солдат. Посада: розвідник батальйонної розвідки. Пізніше, за станом здоров'я переведений водієм-електриком 5-го відділення ударних безпілотних комплексів. Він воював у 5-ому окремому полку (м. Київ), який згодом був реформований у 5-ту окрему Київську бригаду.
Позивний - Рост.
Солдат Прудкий захищав місто Майорське, більше року тримав оборону Бахмута і вийшов з міста одним з останніх, захищав дорогу життя зі сторони нп. Іванівське, Часів Яр, Костянтинівку, Дружківку та Краматорськ.
Брав участь в штурмах, довгий час служив розвідником, а також оператором БПЛА та сапером.
За самовіддану службу і захист українського народу, безвідмовне і зразкове виконання бойових завдань Ростислав Прудкий удостоєний нагород та відзнак: орден «За мужність» та «Знак пошани».
9 листопада 2026- го – чорний день для родини Прудких. Ростислав Віталійович загинув біля Дружківки Краматорського району Донеччини під час виконання бойового завдання.
Йому було 48 років і 3 місяці. Веселий, життєрадісний, неймовірно люблячий життя. Впертий, але добрий і щирий. Любив грати на гітарі, був дотепним і жартівливим. Таким він лишиться у пам’яті тих, хто його знав. Таким його знатимуть ті, хто прийшов подякувати за подвиг і самопожертву у холодний дощовий парк.
Навіки осиротіла родина – син Владислав, 5-річний онук Єгор, дружина Наталія і мама Ольга Іванівна.
Звернувся до рідних на церемонії прощання заступник міського голови Олександр Флоренко. Фото: Золотоноша.City
-
- Немає слів, які б зменшили ваше горе, - звернувся до рідних на церемонії прощання заступник міського голови Олександр Флоренко. – Наш ворог нещадний. Він не може здолати наших титанів на фронті, тому кидає сотні ракет і тисячі дронів у тил, аби знищити беззбройне цивільне населення та зруйнувати інфраструктуру. У нас немає, можливо, такої зброї, як в окупантів, але наша армія – сильніша духом. За нами правда і за нами Бог. І в цій жорстокій війні ми обов’язково переможемо. Низько вклоняюся перед нашими захисниками. Низько вклоняюся перед родиною Ростислава. Вічна пам'ять нашим Героям! Слава і честь нашим Захисникам на фронті!
Бойовий побратим, командир роти Артем Кулик. Фото: Золотоноша.City
-
- Ми з Ростом пройшли довгий шлях, від Майорська, Бахмута, Іванівського, - сказав бойовий побратим, командир роти Артем Кулик. – Це один з найкращих воїнів не тільки нашого підрозділу, а й у Збройних Силах України. Людина, яка завжди виконувала усі поставлені задачі. Був веселою людиною, завжди на позитиві. Головна його цінність – сім’я. “Командир, головне, що дома все добре!» - часто повторював. Два місяці тому ми зустрілися у Краматорську. Рост мав обмеження по здлров’ю і міг перейти на легшу тилову роботу. Але відмовився, «тільки вперед, вперед». Командування нашої військової частини А4010 нагородило Ростислава Прудкого «Хрестом Пошани». Дякую батькам за достойного воїна.
На Алеї Героїв центрального кладовища, поруч із справжніми золотоніськими витязями Ростислав Прудкий знайшов свій вічний спочинок.
***
Джерело: zoloto.city
Новини рубріки
На Черкащині 17 листопада знешкодили російську ракету та 5 БпЛА
18 листопада 2026 р. 08:30
Графік відключення електроенергії на Черкащині на 18 листопада
18 листопада 2026 р. 03:38
Відомо, кому і на скільки вимикатимуть світло 18 листопада
17 листопада 2026 р. 22:16