Чернігівці розповіли, чи роблять запаси продуктів, води та повербанків

19 вересня 2024 р. 18:47

19 вересня 2024 р. 18:47

Експерти попереджають, що нинішня зима буде не менш складною, аніж позаминула. Є прогнози, що восени та взимку ворог прагнутиме занурити українців у холод і пітьму, обстрілюючи об’єкти української енергетики.

Це поганий сценарій, але треба готуватися до всього, адже війна вже навчила, що вдома мають бути запаси на різні випадки. Зокрема, запас продуктів швидкого приготування та довготривалого зберігання, запас потрібних ліків, а ще не завадить набрати води хоча б на кілька діб і підготуватися на випадок знеструмлення – генератори, повербанки, ліхтарики, свічки, сірники й теплі речі. Зрозуміло, що потреби в людей різні, то кожен до цього списку додасть необхідне для себе.

Сергій Гривко, народний депутат України

На жаль, під час військового стану обов’язково потрібно мати запаси на декілька тижнів. Особисто в мене є запас батарейок, два повербанки, свічки та продукти довготривалого зберігання до двох тижнів (крупи, вода). І писав у своїх соцмережах, що потрібно завжди мати запаси й альтернативні джерела енергії, спонукати до розроблення та впровадження резервних планів для місцевого самоврядування, щоб забезпечити в критичних ситуаціях життя, наближене до комфортних умов для громадян.

Михайло Жирохов, військовий експерт

Запаси «на чорний день» у нашій родині робляться ще з 2014 року – з досвіду бойових дій на Донбасі, в епіцентрі яких ми опинилися влітку. Саме тоді було розуміння необхідності мати запаси готівки, батарейок, свічок, води та консервів. Зараз до цього списку додалися повербанки. Щодо круп – це також важливо, оскільки в будь-якому випадку буде можливість щось варити (насамперед йдеться про вуличні саморобні пічки). Як на мене, особливої різниці, яка саме буде в запасі, немає. Заморожені продукти в умовах блекауту – це ні про що, оскільки холодильна камера не може тримати довше ніж тиждень.

Надія Балінська, працівниця сфери охорони здоров’я

Особливих запасів не робимо, хоча, можливо, і треба було б. На перший випадок є все. Головне, щоб була картопля, якась консервація, по кілограму цукру, солі, гречки, макаронів, вівсянки, рису, трохи олії. Морожу все, що можна: перець, зелень, моркву. Обов’язково тримаю в морозилках кілька пляшок із замороженою водою на випадок відсутності світла. Є свічки, сірники, запас води, ще в 2022 році придбали ліхтар акумуляторний із кількома лампочками, які можна розвішувати в кількох кімнатах. Дуже виручає, коли відключають світло. Він заряджається від електрики або від сонячного світла. А від нього також можна заряджати різні гаджети.

Сєргєй Карась, журналіст

Як обіцяють, взимку в нас будуть не графіки відключень, а графіки включень електроенергії (тобто світло буде недовго). Тож у морозилці особливо щось накопичувати не вбачаю сенсу. Щодо свічок і батарейок, то певний запас є, кілька місяців тому на роботі отримав повербанк, що дає можливість ноутбуку працювати 8-9 годин. А щодо круп, то, сподіваюся, апокаліпсису все ж не станеться, й купити їх можна буде навіть узимку. Чи справдиться мій прогноз – побачимо.

Максим Страдомський, громадський активіст

Так, в умовах сьогодення моя родина має постійний запас необхідних продуктів. Також має ліхтарики, повербанки. У разі відсутності електроенергії використовуємо перетворювач, підключений до автомобільного акумулятора, щоб у будинку було світло. Також щороку мама робить необхідні заморозки, консервує овочі та варить варення.

Олена Компанець, редакторка газети

Запаси на зиму роблю, але не такі великі, як торік. Звісно, вони потрібні навіть у цих умовах, коли не знаєш про «завтра». У мене це консервовані, квашені огірки й помідори, заморожені полуниця, малина, нарізаний перчик, зелена цибулька, петрушка, кріп…

Є трохи рису, макаронів, борошна, цукру та солі. І свічок кілька, маленький повербанк. На роботі в редакції складніше: мало дров, нема генератора, непотужний пристрій підзарядний, проблеми з котлом, фінансуванням кочегара і загалом з усім. Але ми не здаємося й віримо, що з Божою допомогою все-таки виживемо.

Ірина Осташко

Чернігівські