Михасик, Панда і Патрон передають привіт від татусів, яких не відпустили з війни

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Михасик, Панда і Патрон передають привіт від татусів, яких не відпустили з війни

10 листопада 2024 р. 22:46

10 листопада 2024 р. 22:46

Наталія Григорова з Пандою, Чернігівщина

Родина Наталії та Ігоря ГРИГОРОВИХ вітає дітей у прикордонні . Найпопулярніший — ростовий ведмідь Михасик. Другий у рейтингу популярності — пес Патрон. Рідше замовляють Панду.

Живуть Григорови в Сновську. Вітають і в своїй громаді, і в Корюківці, у прикордонні Городнянщини, у Семенівці, Сосниці, Мені.

— У Семенівці найчастіше передаємо привіти діткам від татусів, — каже Наталія Григорова. — Або чоловіки вітають дружин. На дні народження. Раз на місяць точно там буваємо. Востаннє військовий вітав трирічного сина. «Я далеко, мене не відпустили додому, принесіть дитині від мене привіт».

Михась обов’язково передає обійми. Під час вітань кажемо, що це тато спіймав ведмедика, попросив привітати. Для діток військових робимо програму на 15 хвилин довшою. Доплати за це не беремо.

Новини дивимось, розуміємо, що там відбувається. Думаємо, що люди перелякані. Утомлені від війни. Але ні. Вони веселі, життєрадісні. І вмотивовані. У них є віра в майбутнє, віра у своїх чоловіків.

Семенівці люблять Михасика. Найчастіше просять стандартну програму. 15-20 хвилин — тисяча гривень. Плюс дорога.

Були за кілька кілометрів від білоруського кордону. На Городнянщині. Коли їхали вперше, питали замовників, чому не евакуювалися.

Бо нам було страшно туди їхати. Замовник запевнив, що в них більш-менш тихо. Багатодітна родина, переселенці з Сеньківки. Коли до них приїхали, це була подія. Зійшлося пів села. І сусіди вже замовили Патрона.

У грудні плануємо їхати до них втретє.

— Хто в костюмі?

— Ініціатива моя, у костюмі — чоловік. Михасика купили перед повномасштабним вторгненням. Я працювала вихователькою в садочку, психологом у школі. Понад 12 років проводила свята, розважальні програми. Ігор був зовсім не дотичний до свят, — сміється. — Працював керівником у магазині меблів. На мене дивився під таким кутом: «Чим ти займаєшся?» Коли звільнився, не знав, чи зможе перекваліфікуватися. Відпрацювали програму. Тепер він робить це із задоволенням.

Джерело : "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото надане Наталією ГРИГОРОВОЮ