Місія рятувати і лікувати: професіонал своєї справи – ветеринар Богдан Моторко

25 листопада 2024 р. 13:05

25 листопада 2024 р. 13:05

Рубрика «Люди»

Рятувати життя тваринам і лікувати їхні хвороби – надзвичайно благородна і надважлива місія. Ветеринари в усі часи вважалися людьми особливими і не варто зайвий раз пояснювати чому. Один із професіоналів ветеринарної справи на Чернігівщині – житель Сновської громади Богдан Моторко. Про його життєвий шлях, професію ветеринара і любов до тварин – далі в інтерв’ю.

— Народився я у місті Сновськ у 1990 році. Навчався в школі № 1 і після закінчення 9 класу вступив до Козелецького технікуму ветеринарної медицини (на той час цей навчальний заклад називався так). Це було у 2005 році, а вже у 2009 році закінчив технікум та пішов працювати в фермерське господарство «Колос». Там працював з 2009-го по 2011-ий, а потім вирішив повернутись додому і влаштувався на

роботу в Кучинівську дільницю ветеринарної медицини. В цій галузі працюю безперервно вже 15 років і жодного дня не шкодую. А все тому, що з дитинства люблю тварин.

— Які основні виклики у роботі ветеринара ?

— Основні виклики – це лікування великої рогатої худоби і свиней, виклики на роди.

— Чи відрізняється робота ветеринара в селі від такої ж робити в місті?

— Дуже відрізняється: в селі в основному це сільські тварини, а в місті – дрібні домашні тваринки: коти, собаки, папуги, хом’яки. В місті працювати набагато легше, там є нормований день , а в селі такого немає. Ранок, день, ніч чи вечір – біда чи проблема якась може трапитися будь-коли.

— З якими тваринами ви найчастіше працюєте і які типові проблеми зустрічаються?

— Як я вже казав, найчастіше – це виклики до великої рогатої худоби. Проблеми такі: запалення молочних залоз, розлади шлунку, післяродові хвороби тощо.

— Чи були у вас випадки, коли лікування було особливо складним чи, можливо, нестандартним? Можливо, пригадується якась особлива історія?

— Так, були складні роди із патологічними плодами… Важко було дістати плід. І навіть було теля зі здвоєною головою.

— Як ви забезпечуєте профілактику захворювання у худоби і які заходи ви рекомендуєте місцевим господарям?

— Для профілактики ми кожен рік робимо забір крові на такі хвороби як лейкоз, бруцельоз. Також обов’язково потрібно робити щеплення ВРХ (великої рогатої худоби) від сказу, оскільки у зв’язку із війною збільшилась популяція дикої фауни м’ясоїдних тварин. На жаль, в районі вже є спалахи сказу. Також раджу робити двічі на рік дегельмінтизацію тваринам.

— Чи маєте ви підтримку з боку держави чи місцевої влади? Чи вистачає ресурсів?

— З боку місцевої влади підтримки немає. А держава забезпечує вакцинами і дослідженнями, гроші під час вакцинації і забору крові беруться тільки за розхідні матеріали і за роботу, все решта – безкоштовно.

— Які найбільші проблеми з утриманням худоби ви бачите в селах і як можна їх вирішити?

— Основні проблеми – це паразитарні хвороби, але, на жаль, рішення не із легких, треба кожного року обробляти пасовиська від кліщів і проліковувати все стадо, також змінювати час від часу пасовища.

— Чи змінюється ситуація із захворюваннями сільськогосподарських тварин і чи з’являються нові хвороби?

— На щастя, нові хвороби не з’являються, але з року в рік бувають спалахи різних захворювань. Наприклад, цього року був масовий і гострий спалах віспи. До цього її не було 10 років.

— Чи можете дати поради молодим людям, які хочуть стати ветеринарами?

— Головне – треба любити тварин і цю професію. Віддавати багато часу їм і бути готовим до роботи у вихідні і навіть вночі. Пам’ятати, що життя тварини також дуже цінне і надважливе. Всі живі істоти хочуть жити і у разі біди треба рятувати їх життя.

Чернігівські