Село на Чернігівщині, оточене лісами: історія походження назви Грабів

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Село на Чернігівщині, оточене лісами: історія походження назви Грабів

27 грудня 2024 р. 20:00

27 грудня 2024 р. 20:00

Село Грабів, що на Ічнянщині, утворили на початку XVIII століття переселенці з сусідніх сіл на куплених землях. У відомості за 1718 рік про нього згадується як про «сельце Грабів» із вісьмома «дворами посполитих».

« За ревізією 1728 року тут було зафіксовано 12 хат підсусідків Андрія Горленка, Павла Карася та «попаді Суханської» (Соханської). Монастирищенські священники і заможні люди Соханські, крім Грабова, володіли й сусіднім хутором Грабівським, а також частково с. Городнею.

Спершу Грабів входив до Монастирищенської сотні Прилуцького полку, з 1782 року – до Прилуцького повіту », – зазначають в Ічнянському краєзнавчому музеї.

Місце розташування Грабова рівнинне, з невеликою кількістю горбів і видолинків. Село оточене лісами, переважно мішаними. Можливо, в давнину через переважання такої породи дерев, як граб, і виникла назва села.

Село розділене на сім кутків. На цих вулицях були колись хутірці, а потім вони стали єдиним цілим. Цікава історія назв кутків.

Село на Чернігівщині, оточене лісами: історія походження назви Грабів

« Чмелівка. Поміщиця, якій належали угіддя, прислала лісника, який поселився з сім’єю на краю лісу. На той час у навколишніх лісах було дуже багато джмелів. Люди йшли повз хатину лісника в ліс по хмиз чи трави, та джмелі немилосердно кусалися. Ось і прозвали сім’ю лісника Чмелями, а куток, який пізніше заселився і влився в село, – Чмелівкою.

Кудунівка. Колись на цьому кутку жили троє братів, які, вимовляючи слова, додавали до них склад «ку». Люди це примітили і прозвали братів Кудунами, а куток – Кудунівкою.

Рябчуківка. Назва походить від клички собаки Рябка, який так довго і пильно стеріг добро своїх господарів, не допускаючи чужих до двору, що й самі господарі були прозвані Рябчуками, а куток – Рябчуківкою.

Ковалівка. На цьому кутку мешкали двоє братів-ковалів, які мали свою кузню. Звідси й назва.

Храмогінська. До бідної вдови пристав у прийми заїжджий чоловік на прізвище Храмогін. Так і стали називати куток. Литвинівка – від прізвища першопоселенців Литвиненків. Хомичівка – від першопоселенців на прізвище Хомич.

І зараз у селі поширені прізвища Шульга, Голляк, Макаренко.

Угіддя навколо села теж мають свої назви. Гакалівка – від прізвища сім’ї Гакалів. Чобіт – цей відрізок землі має форму чобота. Воронівське – ця земля прилягає до с. Воронівка. Є угіддя, що носять назву Дубровка, Редьковщина, Лисовщина, Занівщина, П’ятигорки.

Біля села є болото, що називається Котові Лози – недалеко жила сім’я на прізвище Кіт. Звідси й пішла назва », – повідомляють у музеї.

Фото – Ічнянський краєзнавчий музей