Одна з перших жінок-археологинь – з Чернігівщини

18 квітня 2025 р. 09:49

18 квітня 2025 р. 09:49

Це – Валерія Козловська, уродженка с. Буримівка на Ічнянщині, авторка понад 50 наукових публікацій з археології України, учасниця більше чотирьох десятків польових розвідок та розкопок, у т.ч. й на Чернігівщині. Досліджувала  поселення трипільської, черняхівської культур, ранніх слов’ян, князівської доби та ін. історичних періодів.

Шанована у світі історикиня – археологиня та знецінена і забута на Батьківщині. У радянські часи її ім’я замовчувалось та не згадувалось. І навіть, коли публікувались її статті у тогочасних виданнях, —  прізвище авторки не вказувалось.

Ще будучи слухачкою (студенткою) історико-філологічного відділення Вищих жіночих курсів у Києві В. Козловська була обрана хранителькою Археологічного музею цього закладу. Щороку, після розкопок брала участь в організації виставок за результатами досліджень. Всі знайдені експонати описувала та інвентаризувала.

Після завершення навчання дослідницьку діяльність встигала поєднувати з роботою над створенням музейних колекцій та потужною громадською діяльністю. Крім роботи над подальшим розвитком окремого Археологічного музею Всеукраїнської академії наук у Києві, який вона певний час очолювала та майже половину експонатів цього закладу (близько 50 тис. предметів) упорядкувала та заінвентаризувала особисто, — ще встигала працювати у  ряді комісій та ін. інституцій з організації пам’яткоохоронної роботи. Також всіляко підтримувала та допомагала місцевим музеям в організації систематизації колекцій, деякі експонати купувала особисто та дарувала музеям. Мала хист до малювання: її ілюстрації використані у ряді дитячих казок та ін. книжок.

20-30 рр. ХХ ст. у рад.союзі відомі своїми репресіями проти інтелігенції та науковців. Не оминула ця доля й Валерію Козловську. Діючому режиму не стільки не подобались знахідки під час розкопок, скільки трактування про існування окремих держав на території України та більш ранніх  розвинених цивілізацій на її теренах. Археологію назвали найбільш відсталою ділянкою серед історичних наук та і взагалі її перейменували в «історію матеріальної культури». У 1933 р. Валерія Козловська усунена з посади директорки Археологічного музею, заарештована та звинувачена у приналежності до «контрреволюційної» організації «Спілка Визволення України». Проте за відсутністю доказів – звільнена з під варти. Однак тоді цього було предостатньо аби втратити роботу та подальшу можливість наукової діяльності за фахом. Так тривало до початку радянсько-німецької війни: визнана у світі науковиця на декілька років була вимушена стати домогосподаркою. З окупацією Києва у 1941 р. Валерія Євгеніївна залишилась у місті разом із немічною матір’ю та згодом вийшла на роботу у новостворений Крайовий музей прадавньої та давньої історії, адже її напрацювання та дослідження цінувались серед когорти археологів у світі, у т.ч. й у Німеччині. І саме тому її запросили на роботу в музей, і вона не підпала під примусову відправку за кордон чи на інші роботи.

Залишаючись з  тавром «махрової націоналістки-контрреволюціонерки» чи «ідеологічно ворожого елементу», і розуміючи, що совєти вже точно не пробачать їй роботу у музеї, який створили німці у Києві, — у 1943 р. Козловська виїжджає спочатку до Львова, де була прийнята на роботу в Археологічний музей, потім до Німеччини, де працювала в Інституті праісторії та викладала на курсах українознавства. У 1949 р. переїжджає до Канади, де стає дійсним членом Української вільної академії наук, а за рік перебирається до США. У Ютиці (Нью-Йорк) за п’ять років – у  1956 р. завершила свій життєвий шлях.  За всі роки еміграції Валерія Євгеніївна підтримувала наукові зв’язки з колегами-фахівцями, її залучали до створення перших трьох томів «Енциклопедії Українознавства»: її статті опубліковані  у розділі «Археологія». Особистий архів Валерії Євгеніївни Козловської зберігається у бібліотеці Української Вільної Академії у Нью-Йорку.

Джерело та фото: https://chernihivregion.travel

Чернігівські