85-річна бабуся з Чернігівщині має вузол на смерть

28 квітня 2025 р. 09:51

28 квітня 2025 р. 09:51

Валентина Хоменко, Сосницька громада, Чернігівщина

Багаторічна передплатниця «Вісника Ч» 85-річна Валентина ХОМЕНКО з села Спаське на Сосниччині , має вузол на смерть.

— Як минуло 50 років, так і почала  складати. А коли та смерть прийде, чорт її батька знає, —  Валентина Володимирівна шкутильгає в комору. Там у старій скрині тримає всі вузли. Заносить крам до хати. —  Нове. гарне. Знаю, як зариють, усе струхне. Та хочеться там (показує пальцем угору) виглядати достойно. Хочу, аби надягли те, що мені  подобалося, а не те, що хтось обере, як мене не стане, — розв’язує два великі клунки у квітчатих кремових хустках. — Тут у мене не тільки одяг. Оце проводник. На лоб такий папірець кладуть. 12 свічок. І носові хустинки, аби їх тримати.

Дві сорочки. Як буде холодно, щоб теплу надягли. Як спекотно —  тоді легку. Я жари не люблю.

— А вам не все одно тоді буде? — зауважує  Любов КОЗАКОВА,  односелиця.

— Ага, я їм уставлю, дам прочуханки з того світу. Я вже настанови і хрещениці, і дочкам дала. Є спіднє. І спідниці дві —  клітчаста та блакитна. Зимова й літня, щоб було за сезоном.  Кофтинка легка. А на неї ще теплу кофту. Бо яка ж баба без кофти. І хустку отаку гарнющу щоб напнули. Колготки й чулки є, — розкладає на ліжку  речі. Усе купувала, не міряючи.  Сподобалося й брала.

— А взуття?

—  Черевики в коморі у скрині.  Вони розкішні, бо тісного не люблю.

— Покривала, якими застеляти, — у шафі. Оце рушники на кришку труни. А це чотири —  півчим. Це батюшці. Хустки, що в’язати на хрест та на вінки. Це рушники на мари (ноші на шістьох ніжках). На них ставлять труну, як з хати винесуть. Оцю червону з торочками, щоб поклали під Псалтир, як читати прийдуть.  А ця — для вузла з цукерками і печивом.

Бабуся в купки порозкладала, куди яка хустинка.

— Хустки і фартухи кухаркам, які на поминки готуватимуть, теж придбала, — продовжує. —  У мене все, що треба, є. А домовину куплять. То раніше потрібно було тканину мати, аби зсередини і зовні труну оббити. Тепер були б гроші. Яку хочеш труну можна купити.

— І карлючку щоб поклали, — показує на ковіньку. — Бо в нас одній людині забули покласти. Так попоснилася рідні. Доки іншим покійником не передали.

— А зуби, окуляри? Мужикам кладуть пляшку. А ви що б хотіли?

— Зуби навіщо там здалися. Які лишилися, з тими й буду. Окуляри не носила. Без них вашу газету читаю. Цікава.

— Що саме подобається?

— Анекдоти. Шкода людей, коли читаю, де  кого вбили.

А ще книжки страшенно люблю. Крайню прочитала  «Перший ангел». Вона про любов. Якби книжку мені поклали, ото б добре було.

І ще, аби оце намисто на мене надягли. Мені його внучка подарувала, — дістає червоне, буйне. Тулить до себе. — У мене було троє дітей. Одне втопилося. Четверо внуків. Одна правнучка і чотири правнуки. Уже один правнук з нареченою.

Онучка у війську служить. Була в Бахмуті.

Ще красівенний хрестик правнучка подарувала на ювілей. Я без хреста не ходжу.  Та хочу, аби ще й цей мені  поклали.  Життя минає. Згадую, яке трудне воно було. Голодування. Дров не вистачало, топили гілками. Траплялося, узимку вода в хаті замерзала. Як тяжко працювали.

Джерело : "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА, Марина ЗАБІЯН. Фото Валентини ОСТЕРСЬКОЇ

"Час Чернігівський" писав про таке:

• Бабусі допомагає і на ноут заробляє
• На Чернігівщині двоє бабусь живуть 45 років без світла і газу
• Бабусі із прикордоння дали грошей на дрова

Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":

• Фейсбук
• Youtube
• Телеграм
• Instagram
• Tik-Tok

Схожі новини

Чернігівські