Чому в Корюківській громаді закриваються Забарівська й Прибинська гімназії

28 травня 2025 р. 10:28

28 травня 2025 р. 10:28

Уже з 1 вересня 2025 року держава змінює підходи до надання освітньої субвенції школам, де навчається мало учнів. Загалом у Чернігівській області за два роки можуть припинити функціонування 92 школи.

Ситуація в області

Начальник обласного управління освіти Юрій Музика нещодавно розповів «Суспільному», що з 1 вересня цього року держава не надаватиме освітню субвенцію закладам загальної середньої освіти, у яких навчається менш ніж 45 дітей, а з наступного, 2026-го, — де менш ніж 60 учнів. І таких шкіл в області відповідно 55 і 37.

Юрій Музика Автор: з відкритих джерел

Проте, наголосив очільник освітянської галузі Чернігівщини, громадам фінансувати такі заклади не заборонятимуть. Та чи є кошти у громад, адже мова йде не про тисячі, а про мільйони гривень?

Юрій Музика зазначив, що керівники громад на місцях мають визначатися — фінансувати самим малокомплектний навчальний заклад, починати процес призупинення або переведення його у філію якогось іншого закладу освіти. І важливою умовою для прийняття такого рішення є наявність або відсутність у навчальному закладі укриття.

Під критерії припинення державного фінансування з 1 вересня підпадає 55 шкіл області. Найбільше їх у Срібнянській громаді — шість, а також в Ічнянській і Михайло-Коцюбинській — по п’ять. Напевно, фінансувати заклади з бюджету громади самостійно не потягнуть, проте декотрі зможуть зробити їх філіями основних шкіл. Звісно, якщо там є бомбосховище.

Юрій Музика пояснив, що заклад освіти, що стане філією опорного, збереже державне фінансування. Рішення стосовно пониження статусу навчального закладу та створення на його базі філії іншого закладу ухвалюватимуть органи місцевого самоврядування. Філія, своєю чергою, не матиме статусу юридичної особи, в ній не буде й директора.

За інформацією Юрія Музики, серед 37 шкіл області, де менш ніж 60 учнів, є Савинківський ліцей Корюківської громади. Проте сільському закладу, котрий розташований трохи далі від прикордоння, цього року продовжити життя допомогли переселенці з багатостраждальної Семенівщини, де щоденні ворожі обстріли змушують людей, особливо родини з дітьми, шукати більш спокійне місце для проживання.

Ліцей у Савинках балансував на межі закриття. Ще кілька місяців тому там навчалося 46 учнів. На одного більше від мінімальної кількості — 45. Про це розповіла «Суспільному» директорка освітнього закладу Тамара Вовк. Вона добре знає: якщо у школі менше учнів, ніж передбачено, то з 1 вересня 2025 року держава припинить платити зарплату вчителям, адже такі зміни затверджені рішенням уряду.

«Проте так сталося, що в лютому, коли нас попередили про можливе закриття, ми вирішили дати оголошення в декілька семенівських груп у мережі „Фейсбук“, — каже Тамара Вовк, — і почали запрошувати й пропонувати житло переселенцям із Семенівської громади. Відгукнулося дуже багато людей».

До Савинок переїхали чотири сім’ї. Серед них і 30-річна Яна з села Костобоброве, мама шістьох дітей. Допомагали перебиратися на нове місце проживання багатодітній родині Семенівська та Корюківська міські ради, а директорка школи знайшла для них будинок у селі.

Жінка розповіла, що тепер її діти можуть навчатись офлайн. На прикордонні ж вони такої можливості не мали через постійні обстріли. Інша переселенка — Катерина, приїхала в Савинки з с. Тополівка. У місцевому ліцеї тепер навчається троє її дітей.

Таким чином, з лютого в ліцеї стало більше на 10 учнів. Тепер їх 56, і навчальний заклад цього року не закриють. За словами директорки, водночас удалося зберегли робочі місця: в школі працюють 15 вчителів, котрі мають середній вік 40 років. Зрозуміло, що в разі закриття ліцею, вони виїжджатимуть і шукатимуть роботу в іншому місці.

Голова Корюківської громади Ратан Ахмедов розповів «Суспільному», що в громаді є дві гімназії, котрі за нормативом підлягають закриттю — Забарівська та Прибинська. І хоча Савинківський ліцей буде одним із найменших за кількістю учнів серед інших ліцеїв у прикордонній Корюківській громаді, та громада зацікавлена в його збережені, бо заклад — один з найбільш віддалених від кордону з росією.

У Прибині школа трималася довго

На жаль, прибинському закладу освіти поталанило менше, бо їхнє село на прикордонні. Там щодня звучить ворожа канонада, до якої люди вже начебто й звикли. Хоча досі страхаються, нервують, а що поробиш? Місцевий староста Петро Рябець розповів Сусіди.City, що прибинська школа — це як «останній із могікан». Село маленьке, населення небагато, та навчальний заклад і дитсадок довго тримали.

Петро Рябець Автор: Наталія Рубей

«Спочатку закрилися школи у більших сусідніх селах — Шишківці та Білошицькій Слободі, — каже Петро Олександрович. — У нас же народжуваність різко не падала. Думаю, зіграло свою роль те, що в громаді, завдячуючи керівникам міцних сільгосппідприємств, колись удалося зробити хороші дороги, провести воду.

В нашому населеному пункті стабільний мобільний зв’язок, є Інтернет, працює будинок культури. Та нині ситуація все ж змінилася не в кращий бік. Станом на 1 січня цього року в старостинському окрузі зареєстровано 383 осіб, а реально проживає на пів сотні менше.

Дітлахів дошкільного віку — 12, шкільного — 49, пенсіонерів — 98. Школа трималася до останнього. Проте я переконаний, що діти мають навчатися в конкурентному середовищі, повноцінній школі, в сучасних умовах, щоби була змога тягнутися за більш успішними в оволодінні знаннями.

Свого часу я своєму своєму синові Олександру, який починав втрачати інтерес до навчання, запропонував перейти до Перелюбської школи, де тоді були повноцінні класи, багато вчителів. Шкільний автобус ще не ходив, тож йому доводилося їздити велосипедом. І, зрештою, хлопець виїздив собі золоту медаль, вступив одразу до чотирьох вишів, обравши авіаційний.

Думаю, саме здорова конкуренція в класі змусила його в той момент взятися за голову. На жаль, за останні п’ять років наші діти, котрі змушені здобувати освіту переважно дистанційно, втратили дуже багато цінного. Це стосується як вивчення предметів, так і здатності працювати в колективі».

Петро Рябець розуміє, що й сусідній заклад освіти в селі Перелюб не має великих перспектив. Але завжди хочеться сподіватися на краще. Зараз прибинські школярі разом із батьками визначаються, де навчатимуться далі — в Перелюбі чи Наумівці. Проводиться опитування, вивчаються запити.

Про подальшу долю приміщення місцевої школи сказав так: «Рішення про використання в майбутньому будівлі навчального закладу прийматимуть освітяни, але, думаю, наглядатимемо за ним ми, тут на місці.

Справа в тому, що в нас і заклад культури, і школа опалюються однією котельнею. Тому доведеться щось змінювати, можливо, перероблювати систему опалення, відрізати, зливати воду. У шишківській школі було простіше. Там по класах стоять грубки, а в нас батареї замерзнуть, якщо не топити».

Чернігівські