«Чи то дощ, чи то сонце пече, а про сіно думати треба»: літні селянські турботи на Чернігівщині

04 липня 2025 р. 14:27

04 липня 2025 р. 14:27

Ютуб-канал «Життя в прикордонні» жителя села Рогізки Олексія Товстого став справжньою сенсацією для односельців та інших людей. На каналі йдеться переважно про сільське життя.

Дружина Олексія Товстого Оксана Товста розповіла «ЧЕЛАЙН», що спершу намагалася не втручатися в цю чоловікову справу, але залишатися осторонь вдалося недовго, і пані Оксана також почала з’являтися на каналі.

Оксана Товста каже, що своєї думки нікому не нав’язують, просто розповідають, як самі ведуть господарство, що вдається, а що ні.

Тож у нинішній розмові з пані Оксаною обговорили актуальну влітку тему для сільських жителів. Ідеться про сінозаготівлю, якій, до речі, впродовж нинішнього червня погода зовсім не сприяла.

« Сезон косовиці – це взагалі спекотна така пора, попри погоду. Чи то дощ, чи то сонце пече, а про сіно думати треба. Але якщо дощ намочить його, то складніше – сіно треба пересушувати. Причому треба встигнути до наступного дощу, аби новий дощ знову його не намочив. У такому випадку потрібно висушене сіно встигнути закинути до сінника. І така постійна круговерть із сіном. Дуже важко », – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначає Оксана Товста.

За словами пані Оксани, нині такий час, що вручну сіно вже ніхто не косить. Усе відбувається механізовано.

« Вручну косять хіба що тоді, коли худоба вимушено залишається вдома. Тоді, щоб упродовж дня годувати корову, можна вручну їй трави накосити. В усіх інших випадках господарі використовують косарки. Ми косарку не наймаємо, бо самі маємо дві: одну роторну, іншу таку, що чіпляється до трактора. А далі граблями-сонечками з великими зубцями згрібаємо цю траву в купки.

Раніше ми складали сіно в копиці, але тепер так не робимо. Бо маємо сумний досвід. Якось мали велику площу сінокосу й упродовж усього дня складали сіно в копиці, але пішов рясний дощ і наші копиці промокли майже до основи. І вся наша праця виявилася марною. То тепер ми так уже не робимо. Натомість складаємо сіно в невеликі купки та намагаємося їх швидко забрати. Але навіть якщо їх дощ і намочить, то купку легше просушити, ніж копицю розтягувати. Отак сіно й заготовляємо », – розповіла Оксана Товста.

У господарстві подружжя Товстих нині дві корови, тож сіна для них треба заготовляти немало.

« Нам треба величезний сінник заготовити, також сховище для сіна маємо в сараї і на горищі, де корови у хліві стоять.

До того ж торік у нас трапилася така ситуація, що стару корівку збули і купили нову. Відбулося це у вересні. І корова вже була тільна, то ми побоялися виганяти нову скотину в нову череду. Тоді вирішили, що піде на пашу вже наступного року. Тож вимушено ми торік використали більше сіна, ніж зазвичай. А тепер усі ці запаси треба поповнювати », – пояснила Оксана Товста.

Пані Оксана каже, що великих коштів на сінозаготівлю їхня родина не витрачає, тільки що на солярку, потрібну для механізованого косіння трави. А буває, ще й на запчастини – у випадку, якщо якась деталь зламається.

« Окрім того, дуже багато вилітає зубів у граблях. Оце, звісно, проблема. Їх чоловік не встигає наварювати. Я, буває, допомагаю. І сам він зранку перед основною роботою старається граблі відремонтувати, щоб до наступного виїзду на ділянку зуби були цілі. У граблях налічується приблизно 30 здоровенних зубів. Трапляється, як виїдемо сіно гребти, зубів 4-5 вилітає. Дуже, звісно, накладно ремонтувати », – розказала Оксана Товста.

А ось вартість своєї докладеної фізичної праці селяни традиційно рахувати не звикли.

Та хоч би там що було, варіант із купівлею сіна для худоби родина не розглядає, бо в підсумку вийде дуже дорого.

« Нам суттєво дешевше все самим робити. Тому що тюкувати сіно – дуже дорого. І ще ж не всяка скотина їстиме тюковане сіно. У нас якось один рік трохи не вистачило сіна, то ми докуповували в тюках. І худоба дуже не хотіла те сіно їсти. Адже є нюанс: коли самі заготовляємо сіно, то бачимо, яке воно. А в тюках нам продали таке сіно, що не те що на корм коровам, а й як підстилка не дуже підходить », – повідомила жінка.

Вона також сказала, що проблема зменшення площі сінокосів – не надумана.

« Ми думали, що нині господарі почали тримати менше корів, тому площ, де можна косити сіно, побільшає. Але це не так, бо землі розорюють. Тож маємо декілька клаптів землі, які ми повністю залишаємо під травою. Щоб уже гарантовано знати, що там трава наросте. Але і в цьому випадку не все гладко. Посіяли траву, а вона не сходить, мабуть, насіння не дуже добре попалося. Тож і результату такого, як хотілося б, немає », – сказала Оксана Товста.

Ірина Осташко

Чернігівські