Матч пам’яті Захисника. У Березні пом’янули Сергія Чуднівського

05 липня 2025 р. 16:52

05 липня 2025 р. 16:52

У Березні відбувся футбольний матч відкритого чемпіонату Менщини. На футбольному полі суперницею для господарів стала команда футболістів з Макошиного. Нічийний рахунок 0:0 – це теж результат, який свідчить про сильну, добротну і бійцівську гру.

Для футболістів-березнянців цей матч був особливим, бо відбувався він в памʼять про Сергія Чудівського – їхнього одноклубника, якому напередодні мало б виповнитися 28 років. Молодший сержант Сергій Чудівський загинув 4 червня 2023 року під час виконання бойового завдання біля села Білогорівка на Донеччині.

Сергій народився у Березні, де і минули його дитинство та юність. Після закінчення у 2014 році Березнянської школи Сергій навчався на технологічному відділенні Чернігівського кооперативного фахового коледжу. У 2017 році хлопець одразу влаштувався на роботу, оскільки дуже хотів стати опорою для батьків, для родини, де підростала ще молодша сестра. Працював пекарем в одній з торговельних мереж Чернігова, згодом – кондитером на приватному підприємстві, а потім – за кордоном.

Сергій

Перед початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Сергій Чудівський повернувся на Батьківщину. Дуже важко переживав ворожу агресію, тому на початку травня 2022 року попросився до військової частини, де колись служив строкову службу. Його підрозділ входив до складу однієї з бригад Національної гвардії України.

Коли минув перший рік на вiйні, Сергія перевели до розвідки, де згодом він зайняв посаду командира відділення.

Під час виконання бойового завдання 3 червня 2023 року Сергій Чудівський отримав тяжкі поранення. Побратими не могли вчасно його евакуювати. Наступного дня, 4 червня, серце Героя зупинилося назавжди.

У мирному житті Сергій захоплювався спортом – був кращим гравцем футбольного клубу «Березна». Також полюбляв реслінг. Доброзичливим та працьовитим, життєрадісним і щирим запам'ятали Сергія Чудівського усі, хто його знав.

«Ми разом виросли. Сергій був найкращим гравцем Березнянської футбольної команди. Говорив, відчував, що після проходження строкової служби доведеться знову брати до рук зброю. Тому пішов на війну добровільно, сміливо виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку війни», – пригадує кращий друг загиблого Владислав.

«Сергій Чудівський, ми граємо ще у футбол! І сьогодні – в Березні. Кожного матчу ми згадуємо воїнів, а коли хлопці наші стоять перед матчем, то ми згадуємо тебе, друже, як найкращого гравця нашої команди. Кожна гра – для тебе! Кожна хвилина перед грою – це твій портрет і ти в наших очах і серцях.

Ми цієї неділі прийшли до тебе на гостини і побули годинку біля тебе. Думаю, що ти нас бачив. Вибач, бо, можливо, нас багатенько пришло, але ти, друже, був на портреті серед багатьох могил. Біль і сльози: ти на портреті живий і посміхаєшся. Як би всім нам хотілося тебе обійняти і потиснути твою руку. Живу руку… Так хочеться, щоб ти хоч трішки пробіг свій лівий фланг і нас завів.

Друже ми прийшли до тебе і будемо робити це й надалі. У тебе гарно там, квіти, фото, столик з лавками. Але як би хотілося б тебе обійняти...

Дякуємо тобі і пам'ятаємо, що ти у нас є і не дозволяєш нам залишити футбол.

Кожна хвилина пам'яті на грі кожної неділі – це згадка про тебе.

Сергій, всі гравці Березни сумують, плачуть і пам'ятають про тебе, бо ти є ЗОЛОТОЮ ЛЮДИНОЮ для нас». Так щемливо написав в соціальній мережі про свого товариша Дмитро Ткаченко.

Чернігівські