Темний бік батьківства. Будні служби в Корюківці, що захищає дітей від тат і мам

13 серпня 2025 р. 13:36

13 серпня 2025 р. 13:36

Звідки беруться нещасливі діти? Що вони несуть у суспільство? Сусіди.City запитали про це начальницю Служби у справах дітей Корюківської міськради Олену Одерій.

Раніше ця установа була при райдержадміністрації, тепер — при міській раді. Підпорядкування змінилося, та робота у її працівників все та ж: рятувати дітей, і все частіше — від поганих батьків. Олена Арсентіївна за час роботи в цій соціальній установі бачила багато чого.

Олена Одерій Автор: Наталія Рубей

На її очах розгорталися цілі сімейні драми. Зазвичай, на жаль, вони мали нещасливе закінчення. Хоча були й винятки, коли дорослі бралися за голову, а діти ставали на правильний шлях. Проте Арсентіївна так і не навчилася не пропускати чужий біль крізь своє серце.

Воно в неї може довго тримати негатив десь у закутку, та, зрештою, емоції прориваються назовні. Тоді їй хочеться на увесь світ волати: «Люди, схаменіться!» Та скільки б не рвалася на частини душа, достукатися до інших, спотворених алкоголем і безвідповідальністю, вдається не часто.

Смерть Камишної

Колись у Корюківській громаді мешкала Валентина Камишна. Народилася вона 7 листопада 1969 року, двічі позбавлялася батьківських прав. Спочатку 2005 року в неї забрали старших дітей: Олександра, якому було 15-ть, і 11-річного Максима. Хлопці тоді лишилися з батьком.

Горе-матір не змінила свій ганебний спосіб життя, зловживала алкоголем. І продовжувала народжувати. У 2011 році її позбавили батьківських уже відносно трьох дітей: семирічної Насті, трирічного Дениса та малесенького Івана, котрому тільки-но виповнився рік. Батьком цих малюків був житель села Наумівка, з яким Валентина деякий час проживала.

Позабирали цих дітей, кого куди. Настю — у Замглайський будинок інтернат. Нині вона перебуває в Ніжині, в будинку для людей з інвалідністю. Дівчина відстає в розвитку. Дениса взяла під опіку родина з Києва, та потім довелося змінювати опікунів. Нині він перебуває в чернігівській родині віруючих, дуже хорошій сім'ї. Найменшого Івана усиновили аж в Італію. Хлопчик має серйозні вади здоров’я, лише там знайшлися охочі турбуватися про цю хвору дитину.

А що матір? Не зупинилася, не почала жити нормально. Років два назад розповіли, що Валя просила в когось гроші, аби підстригтися. Казала, що везе Настю в інститут. Обдурила. Цього року Олена Арсентіївна почула від подруги, що Валя померла.

— Дзвоню у ДРАЦС, — розповідає Олена Одерій, — щоб дізнатися, чи це правда. Бо якщо матір померла, то дітям буде більша пенсія. Кажуть — жива. Подрузі розповіла, та заперечує – не може бути, бо бачила її могилку в Трудовику на кладовищі. Навіть на цвинтар сходила, сфоткала.

Звернулася в поліцію, там почали розбиратися. Згодом надали довідку, що два роки тому був дзвінок, мовляв, померла жінка на провулку Бутівська, без ознак насильницької смерті. Порадили шукати, хто робив розтин. З’ясувалося, що робили в Сновську, а справа зараз в архіві.

Звідти надійшла відповідь, що розтин дійсно там зробили, а довідку про це співмешканцю віддали. Той не став морочитися та оформлювати свідоцтво про смерть — поховав і на тому кінець. Виходить, треба тепер встановлювати факт смерті через суд, бо поховали жінку без необхідних документів.

Отже, через два роки після заховання будуть робити свідоцтво про смерть. Син Денис, що мешкає в Чернігові, сходив в обласне бюро судмедекспертизи, отримав копію лікарського свідоцтва про смерть, але по ньому РАЦС не зареєстрував смерть жінки. Клопітно, та треба довести справу до кінця.

Тому Служба у справах дітей підготувала заяву до суду про встановлення факту смерті Валентини Камишної. У разі позитивного розв'язання справи, троє старших дітей померлої: 21-річна Настя, 31-річний Максим і 17-річний Денис матимуть право на пенсію уразі втрати годувальника. Настя та Максим зможуть отримувати її пожиттєво. А Денису ще й встановлять статус дитини-сироти й він матиме право на пенсію до 23 років.

Лікарня наче рідний дім

Лікарня наша районна часто стає прихистком для дітей, яких вилучили працівники Служби з неблагополучних родин. Так було й наприкінці травня цього року.

— Двох дітей у родині з Кугуків ми забрали у батьків 26 травня. Це був 9-річний хлопчик і немовля, що народилося торік, — продовжує розповідь Олена Одерій. — Те, що ми побачили в хаті — це страшно!

Дорослі члени родини, 32-річна матір зі співмешканцем, — п’яні. Жінка дуже побита, в помешканні брудно, речі розкидані, їжі немає. Окрім співмешканця, в хаті перебували п’яні чужі чоловіки, схоже ті, що самовільно залишили військові частини.

Старший хлопчик уже кілька днів ночував у сусідки, боявся йти додому. Проживає сім’я в хаті колишнього чоловіка жінки, що помер, від якого старший син. Побиту жінку госпіталізували до реанімації Корюківської ЦРЛ, а дітей — в «дитяче» відділення.

Пізніше старшого хлопчика забрали до центру соціально-психологічної реабілітації у село Хмільниця. Меншу дитину певний час лікували, возили до обласної лікарні на додаткові обстеження, можливо, встановлять інвалідність. Тепер дитина в обласному будинку дитини «Надія», що в Прилуках, проходить реабілітацію.

А матір виписали. Додому вона тривалий час не поверталася, доглядала своє дитя й інших дітей, які лежали в лікарні. Добре про всіх піклувалася. По її справі буде суд. Можливо, жінку позбавлять батьківських прав. Родичі моли б забрати старшого хлопця, та не забрали, тому його відправили в державну установу.

Горе-матір давно зловживає алкоголем, свої хати в Домашлині попродавала. Родичі покійного чоловіка виганяють її з будинку в Кугуках. Іти нікуди. Їй можуть, звісно, залишити дитину, але якщо кине пити. За місяць, що не вживала й перебувала в лікарні, вона погарнішала. Та чи надовго?

Вони народилися в неблагополучних родинах

У кінці травня 17-річна дівчина, котра перебувала в прийомній родині в Корюківці, попросилася на Городнянщину, на випускний до друзів. І зникла. В інтернеті вона списалася з кимось, міліція знайшла її аж у Нікополі. Відправили в Хмільницю.

Наприкінці квітня в Корюківській лікарні народила жінка зі Сновська. Це в неї була сьома чи восьма дитина. На світ з’явилося хворе немовля. Матір (чи варто називати її цим словом?) покинула його в лікарні.

Потім ще привезли в медзаклад трьох дітей із Мени : півторарічну, чотирьох — і семирічну. Всіх вилучили з родин. Нема місць у притулках, тому помістили до лікарні. В кінці червня меняни забрали своїх діток, кажуть, ще дали шанс матері. А дітям?

— А 20 червня ми виїжджали в Наумівку, — продовжує Арсентіївна. — Зателефонували нам мешканці цього села й повідомили, що проживає в них з квітня цього року родина з Чернігова з чотирма дітьми, котрі голодують і недоглянуті.

Старшенькій Арині — вісім років, Софії — шість, Кірі — три, а Данилку лише рік. Стосовно трьох старших дітей матір є «одиначною», а найменшеньке — народжене в шлюбі. У хаті ми побачили жахливу антисанітарію. У дітей немає одягу, іграшок, і навіть їжі.

З їжі в хаті був лише салат із цибулі з оцтом. Скоріше, й не цибуля була, а щавель. Навколо фекалії, навіть на столі. Батькам по 28 років. Мама сама з неблагополучної родини, батьки якої були позбавлені прав на дітей.

Ця молода жінка приїхала з Чернігова в житло своєї прийомної матері, яка не проживає в селі, а мешкає зараз в США. Усіх дітей і матір довелося помістити в інфекційне відділення. Було прийнято рішення про вилучення дітей з родини.

Батьки не п’ють, просто, не пристосовані до життя. В липні дітей повернули в родину, але з умовами… Чи виконають? Вода відсутня, опалення зрізане… До наведення елементарного порядку в родині свій підхід. Родина поки що під соціальним супроводом.

А наприкінці червня, 23 числа, їздили в Перелюб, де жінка п’є. А в неї десятимісячна дитина. Поки залишили з нею малюка, не забрали. Матір ця теж із неблагополучної родини. Сама з дітей, позбавлених батьківського піклування. Поки що закодувалась.

Забирали в родині з Олексіївки у квітні дитину, котра народилася в березні цього року. Їздили до них кілька разів, перевіряли, возили харчі. Батьки п’ють. Дитинча забирали, віддавали — а ті знову зловживають. Вилучили, зрештою, малюка, батьки пообіцяли закодуватися.

Працівники Служби свої гроші заплатили за кодування. Після Великодня знову навідалися — вдома нікого немає. Назавтра їдемо — п’яні. Забрали дитя, було в Борзні в патронатній родині, потім виявилося, що воно дуже хворе, тож тепер лежить в обласному закладі. Зробили йому операцію, після реабілітації дитина поїде до Прилук…

У цій же родині в 2023 році забрали новонароджену дівчинку, яка була в Прилуках, а зараз одна з родин області готується до її усиновлення. Від квітня батьки один раз зателефонували до Служби, проте на суд 23 липня не з’явились. Доля хворої дитини їх не обходить.

Ось такі реалії роботи Служби у справах дітей лише за два окремі місяці.

Чернігівські