Крок у безсмертя: біографічні нариси про загиблих земляків-захисників створює чернігівський історик

14 серпня 2025 р. 15:20

14 серпня 2025 р. 15:20

Війна в Україні триває з 2014 року. І на жаль, кількість наших військових, які загинули, особливо після 24 лютого 2022 року, збільшується. Українці вдячні кожному захиснику, який віддав життя за нашу незалежну державу.

Пам’ять про кожного українського Героя має бути збережена. Від 2014 року цією справою займається Сергій Лаєвський, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.

Він формує власний посмертний архів імен захисників України.

« Збираю всю інформацію, що стосується наших земляків, які загинули або померли. Це біографії, фотографії й інші дані. До речі, про померлих інформації найменше. Вся інформація, яку збираю, систематизована в електронній базі, що складається з таблиць. Це окремі таблиці за днями народження, за днями загибелі. Це окрема таблиця, де я веду розрахунок за місячними втратами. До того ж, є окремі таблиці на кожну громаду.

Є файли, що пов’язані з тими, хто пропав безвісти. Я їх до кінця не опрацював. На щастя, коли відбувається повернення наших захисників із полону, я просто видаляю інформацію про військового, який значився, як зниклий безвісти », – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» пояснив Сергій Лаєвський.

Історик також збирає інформацію про військовослужбовців, які загинули на території Чернігівської області, але не є нашими земляками. Втім, останній їхній бій стався на території Чернігівщини.

« Це уродженці різних областей України, тому я шукаю інформацію по всіх областях, по всіх громадах, по містах, у засобах масової інформації. Є дуже багато різних матеріалів, які я шукаю, які я збираю, і ця інформація не просто десь є. У день народження загиблих чи померлих бійців я виставляю інформацію про них на своїй сторінці «Музей імені Василя Тарновського» в соцмережі. Можна побачити, що там біографії різного розміру: про когось більше, про когось менше даних. Це залежить від того, що мені вдалося на цей момент знайти », – розповів Сергій Лаєвський.

Пан Сергій збирає інформацію буквально по крупинках, комунікуючи з представниками громад, із рідними та близькими загиблих чи померлих бійців, працівниками й колишніми учнями шкіл, у яких вони навчалися, громадськими активістами, волонтерами та всіма, хто володіє інформацією.

« Також переглядаю коментарі під постами в соцмережах. Бо з написаного зрозуміло, хто добре знав людину. То я також звертаюся до цих людей, хто залишив коментарі. Інколи вони відповідають, а часом запитання зависає в повітрі. Як пощастить. Тому таким чином ця база наповнюється й існує », – зазначив історик.

Він також розповів, що ідеї оформити матеріали в книжку є. Але це доволі складне та багатовимірне питання, що впирається не тільки в гроші. До речі, Сергій Лаєвський уже двічі подавався на гранти. Один раз заявку не підтримали, інша заявка нині – на розгляді, відповідь має надійти наприкінці листопада.

« У принципі я вже значно ближче до того, щоб починати цю роботу, ніж був, умовно кажучи, на початку року. Оскільки вважаю, що ця інформація потрібна та важлива. Бо люди не повинні просто зникнути. Ми маємо про них пам’ятати. І переважно рідні й близькі загиблих чи померлих захисників хочуть, щоб про їхніх синів, братів, батьків, чоловіків чи коханих згадували. Бо їхнє життя не було марне. Ці люди зробили крок у своє безсмертя. Закріпити це можна в різний спосіб: через меморіальні дошки, інформаційні кіоски, назви вулиць, через різноманітні друковані видання зокрема, в яких будуть відображені біографічні дані », – впевнений Сергій Лаєвський.

На головному фото Сергій Лаєвський, фото з відкритих джерел

Чернігівські