З айтішника — в артилеристи: як програміст із Чернігівщини прикриває піхоту на фронті - Чернігівські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

З айтішника — в артилеристи: як програміст із Чернігівщини прикриває піхоту на фронті

16 жовтня 2025 р. 09:19

16 жовтня 2025 р. 09:19

Михайло Писарюга на псевдо Апостол

Михайлу Писарюзі 30 років. Він колишній програміст із Городні, який після початку повномасштабного вторгнення став старшим офіцером батареї в 58-ій окремій мотопіхотній бригаді. Псевдо — Апостол.

Він пройшов підготовку командира взводу в Академії Сухопутних військ, навчався в Королівській школі артилерії у Великій Британії і сьогодні своїм вогнем прикриває піхотинців на фронті.

Союзники прагнули, щоб наші бійці були універсальними: уміли водити, наводити й ремонтувати техніку, розповідає Михайло виданню " Новини Городнянщини ".

Спершу Михайло працював з радянськими гарматами Д-20, потім опанував британську самохідну артустановку AS-90. За його словами, британська артилерія точніша й автоматизованіша, тож іноді підрозділ випускав до сотні снарядів на день.

Восени 2023 року Апостол і його команда виконували завдання на Вугледарському напрямку. До того - був Лиман і Харківщина.

У 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського акцентують: завдяки роботі хлопців були уражені ворожі колони, танки й позиції. Втім, основна мета офіцера — не лише знищувати техніку супротивника, а й берегти піхоту.

«Дрони бачать висування противника — ми відкриваємо вогонь, щоб ліквідувати загарбників ще на підступах. Так ми працювали минулого року під Урожайним, а потім – під Пречистівкою на Донбасі», — пояснює він.

Михайло зізнається: найважче — втрачати побратимів і повідомляти про це їхнім родинам. У його підрозділі за час служби були три такі звістки. Троє побратимів полягли на Харківщині.

Апостол каже, що його підрозділ - це переважно молодь. Більшість мобілізованих воюють з першого року війни.

Вдома на Михайла чекають його батьки та сестра. Після війни він мріє повернутися до мирної професії та створити родину.