Міський громадський комерційний банк у Ніжині: сторінки історії

28 листопада 2025 р. 20:42

28 листопада 2025 р. 20:42

Ніжинський міський громадський банк, одна з найцікавіших фінансових установ ХІХ–початку ХХ століття в регіоні, має свою історію, сповнену несподіваних рішень, амбітних задумів та впливових людей, які формували економічний ландшафт міста.

Спершу банк розташовувався у будинку Грецького училища на вулиці Судейській (нині вулиця Гребінки) – символічному місці, адже колись саме грецька громада була одним із ключових рушіїв розвитку торгівлі в Ніжині. Згодом, коли банківська установа зміцніла й розширила свою діяльність, її перевели до спеціально збудованої споруди на Гоголівській вулиці – однієї з центральних артерій міста, що об’єднувала адміністративні та торговельні осередки.

Ідея створення міського банку визрівала поступово. Хоч основою для нього стали «Положення про міські банки» від 1857 року й доповнення 1862-го, реальний поштовх дав гласний міської думи Г. А. Кириленко. Його ґрунтовна доповідь 1872 року переконала міську владу: Ніжин потребує власної кредитно-фінансової установи, здатної підтримувати місцевих підприємців, надавати їм доступні позики та стимулювати розвиток торгівлі – сфери, яка була серцем економічного життя міста в той час.

Вже 1873 року міська управа створила спеціальну комісію, котра ретельно вивчила потреби міста. Її висновки були однозначними: Ніжин не може розвиватися без власного міського банку. Але для його запуску було потрібно чимало – 10 тисяч рублів статутного капіталу. Міська дума прийняла доволі практичне рішення: здати в оренду міські кам’яні торгові лавки, які розташовувалися в центрі. Охочий знайшовся швидко – купець, гласний думи й активний громадський діяч М. А. Куликов. Він орендував лавки на 16 років, забезпечивши місту необхідні кошти, і став першим директором банку. Його обрання не було випадковим: родина Куликових мала великий вплив на торговельне життя Ніжина.

21 березня 1873 року міністр фінансів офіційно дозволив створення банку, і вже 24 квітня на засіданні міської думи обрали повний склад керівництва: директора, його заступників – П. І. Пориваєва та Г. А. Кириленка, а також бухгалтера В. Тилкіна, який багато років був незмінною складовою роботи установи. Для оцінювання майна та коштовностей, що передавалися під заставу, було запрошено присяжного оцінювача, ніжинського грека В. І. Плациндра – визнаного майстра золотих і срібних справ, ім’я якого добре знали не лише в Ніжині, а й у навколишніх містах.

Діяльність банку була надзвичайно різноплановою. Він приймав депозити, забезпечував облік векселів, надавав позики під заставу товарів, коштовних речей та майна, купував і продавав державні цінні папери, акції та облігації як для себе, так і за дорученням клієнтів. Гроші банку зберігали у сховищі Ніжинського повітового казначейства, що гарантувало безпеку та контроль. Кожне рішення, яке стосувалося відсоткових ставок або великих фінансових операцій, ухвалювалося спільно міською думою та правлінням банку, що забезпечувало прозорість та підзвітність. Реклама:

Однією з характерних рис міського громадського банку була його регулярна підтримка міського бюджету. Щороку частина прибутку перераховувалася до міської казни, що дозволяло Ніжину реалізовувати нові проєкти, підтримувати комунальні потреби та розвивати інфраструктуру. Прибутки банку зростали поступово: у 1875 році вони становили 9312 рублів, у 1876-му – 16952, а в передреволюційному 1917 році – вже понад 30 тисяч рублів.

Банк швидко став невід’ємною частиною економічного життя Ніжина. Його універсальність дозволяла однаково ефективно обслуговувати купців, ремісників, заможних міщан і навіть представників середнього класу, що робило фінансові послуги більш доступними, ніж у комерційних банках великих міст. Наприкінці ХІХ століття банк формально залишався міським, але його діяльність усе більше спрямовувалася на підтримку сільського господарства – основи економіки Чернігівщини.

У 1900 році Ніжинський громадський банк був представлений на з’їзді в Санкт-Петербурзі директором Г. І. Григором – свідченням того, що установа мала добру репутацію серед аналогічних банків Російської імперії. У ті роки змінилося й кілька працівників: після В. Тилкіна посаду бухгалтера обійняв Я. Г. Бережний, який незабаром відіграє ключову роль у завершенні історії банку.

Після революційних подій 1917 року доля міського банку була вирішена на державному рівні. Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет ухвалив Декрет про націоналізацію банківської системи, і всі міські банки мали бути ліквідовані. Процес цей виявився довгим та непростим. Лише у січні 1920 року ліквідатором Ніжинського банку призначили того ж Я. Г. Бережного, і влітку того ж року банк припинив своє існування.
Будівля ж, у якій колись вирувало фінансове життя, отримала нове призначення. З 1954 року і до сьогодні в ній працює Ніжинська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів №7.

Так минуле й сучасність переплелися в одній будівлі, яка стала мовчазним свідком економічного піднесення Ніжина, його трансформацій та нових поколінь, що виростають на місці колишнього фінансового центру міста.

Раніше ми писали: Чим харчувалися на Ніжинщині в період Голодомору

Чернігівські