«Вони всі мої – рідні, народжені серцем»: історії патронатних родин із Чернігівщини (Відео)

10 грудня 2025 р. 08:57

10 грудня 2025 р. 08:57

Кожна дитина має право на родину, на обійми, тепло та дім, де її чекають. Прийомні та патронатні родини стають опорою для дітей, які пережили кризу, втрату або ж насильство. Упродовж останніх кількох років у Чернігівській області таких родин стає дедалі більше, а разом із цим зростає кількість шансів на щасливе дитинство.

« На первинному обліку в служби у справах дітей перебувають 1790 дітей, із них у прийомних сім’ях і в будинках сімейного типу виховують 492 дитини – це 28 будинків сімейного типу і 173 прийомні сім’ї», — Людмила Зеленько, начальник служби у справах дітей Чернігівської ОДА.

На Чернігівщині активно займаються реалізацією стратегії забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні.

«Ми збільшили кількість патронатних родин в області із 12 до 37 на сьогодні. Це відбулося за рік-півтора. Ми працюємо над збільшенням кількості прийомних родин, родин ДБСТ. За час реалізації стратегії ми зменшили кількість дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду й не знають, що таке зростання в сімейному оточенні. На 16% зменшилася кількість таких дітей на сьогодні», — Жанна Шерстюк, заступник голови Чернігівської ОДА.

За останні півтора року в Чернігівській області зросла кількість патронатних сімей: із 12 до 37 родин.

«Вони отримують виплату як на дітей, так і сам патронатний вихователь, його помічник, відповідно до постанови Кабінету Міністрів. Ці виплати змінюються щороку, залежно від прожиткового мінімуму»,.- Людмила Зеленько, начальник служби у справах дітей Чернігівської ОДА.

Серед патронатних родин – родина Клопотунів із Чернігова, у їхній родині тимчасово виховувалися 27 дітей.

«Ми створили патронатну родину у 2019 році, і так уже шість років перебуваємо з дітками різними. На мою думку, головне в нашій діяльності – це зрозуміти дитину, її прийняти, підтримати її такою, як вона є. Це для дитини не інтернат, це звичайна родина, звичайні обряди. Одна дівчина через чотири роки, як від нас вибула, приїхала і сказала: тітко Марино, я навіть не знала, що в сім’ї не б’ються. Дитина тільки в нас зрозуміла, що є родина, де не б’ються. Це залишає досвід у дітей. – Просто досвід пожити в іншій родині», — Марина та Роман Клопотуни, патронатна родина.

Родина Тимофеєвих приблизно шість років тому створила будинок сімейного типу. Нині в ньому проживають 10 прийомних дітей різного віку, з різними історіями та захопленнями.

«Вони всі мої діти. Всі. Немає не моїх дітей. Вони всі наші, вони рідні, вони народжені нами. Коли питають, скільки дітей, я кажу так: народила кого серцем, кого чревом, але вони наші, вони рідні діти. Чотирьох синів я народила і 10 я народила серцем. У нас є традиція – ми щонеділі ходимо до церкви, їдемо двома машинами з усіма дітьми, там недільна школа. Люблять діти грати у футбол, влітку проводимо час в альтанці. Раніше ми щосуботи влаштовували тут відеоперегляд фільмів», — Оксана та Андрій Тимофеєви, батьки дитячого будинку сімейного типу.

Великий будинок, у якому живе родина, був придбаний за кошти державної субвенції.

«7 лютого 2020 року ми приїхали сюди, заселилися, шукали ми його самі, але субвенцію нам виділила держава, і міська рада його придбала. Цей будинок належить міській раді, але прописані ми тут. Тут 5 кімнат, 4 дитячі, одна батьківська, великий зал, їдальня, кухня. На третьому поверсі – робоча зона і тенісна кімната», — Оксана та Андрій Тимофеєви, батьки дитячого будинку сімейного типу.

У родині Костюків – двоє прийомних дітей. Ганна Костюк розповідає, що шлях до взаємної довіри інколи вимірюється місяцями. Для першої своєї доньки Ганна Костюк була вихователькою в садочку.

«Я була для неї педагогом. Для неї я була завжди Ганною Віталіївною, і коли вона потрапила до нас у родину, то місяці через три вона захотіла нас назвати татом і мамою. Але дуже сильно хвилювалася, поговорила з психологом. Підійшла до нас і сказала: можна я буду так вас називати? Минуло орієнтовно два роки, і чоловіку моєму дуже захотілося хлопчика, ми запитали в службі, чи є така дитинка, нам сказали, що є така. Я ще хочу дуже мати дітей. Не знаю, як буде, потягну чи не потягну. Але ці діти настільки дають тобі стимул у житті йти вперед і ніколи не озиратися назад. Ніколи», — Ганна Костюк, прийомна мама.

Яна Пармьонова з Киїнки надихнулася прикладом своїх сусідів і вирішила відчинити двері свого будинку для трьох дітей. Їм усім зараз 16.

«Я можу дати їм якесь майбутнє й освіту. Це не означає, що якщо вони стали дорослими, то я перестала бути їхньою мамою, ні. Це мої діти, хоч я їх не народжувала фізично, але вони народжені душею і серцем. Вони всі мої», — Яна Пармьонова, прийомна мама.

І попри всі виклики, і прийомні, і патронатні батьки говорять про одне: їхня головна мета — зробити дітей щасливими.

«Дітям необхідні мама і тато, дітям необхідно, щоб кожен вечір їм казали «добраніч», кожного ранку обіймали і бажали доброго ранку, проводжали до школи, обіймали, зустрічали, щоб вони мали материнську любов і батьківську», — Оксана та Андрій Тимофеєви, батьки дитячого будинку сімейного типу.

Журналіст: Оксана Замятіна

Оператор: Сергій Бутько

Чернігівські