Один із перших дослідників давньоруської музики родом з Чернігівщини

08 січня 2026 р. 12:42

08 січня 2026 р. 12:42

Один із перших дослідників давньоруської музики – з Чернігівщини

Це – Хведір (Федір) Миколайович Стешко, уродженець с. Кам’янка (Чернігівський район, Ріпкинська громада), який у своєму житті поєднував любов до музики та військову справу.

Навчаючись у Київській духовній семінарії, був відібраний спочатку до церковного хору, а потім – до архієрейського. Також встигав брати уроки музики у приватній музичній школі. По закінченні навчання – вчителював у церковно-парафіяльній школі та був диригентом соборного хору у Таращі (Київщина). Проте у віці 22 років кардинально змінює свій шлях і йде у військову справу: вступає та вчиться у Київському військовому училищі, а по завершенні навчання отримує направлення на службу на Далекий Схід. Однак і музику не полишає: за місцем служби створює військовий полковий хор. Тим часом продовжує військову освіту та навчається в Олександрійській військово-юридичній академії. І паралельно займається вивченням історії музики. Таке поєднання, напевно, було до душі Хведорові Стешку, адже до жовтневого перевороту 1917 р., працюючи майже 10 років на Далекому Сході у військовій прокуратурі, брав активну участь у музичному житті регіону, був активним учасником місцевого українського культурного життя, виступав як хормейстер та диригент на численних концертах та святах, був одним із організаторів та керівників  Владивостоцької української громади.

Стешко займався не тільки культурно- просвітницькою діяльністю. Розуміючи складність тогочасної політичної ситуації, за його сприяння до осені 1917 р. у громаді було створено 9 українських сотень. Навесні 1919 р. Стешко сприяв створенню І-го Українського Далекосхідного куреня вільного козацтва, хоча на той час він вже не був у війську  — демобілізувався. Розглядалось питання стосовно переговорів з Японією про можливу їх допомогу у подальшому Далекосхідній громаді. Проте за кілька місяців колчаківська влада розпочала репресії проти українського руху на Далекому Сході, внаслідок чого курінь було розформовано, а українські провідники зазнали арештів та переслідувань. Враховуючи проукраїнську діяльність та авторитет Стешка у Далекосхідній громаді, представники колчаківської влади  визнали його перебування у Владивостоці небажаним і навіть небезпечним,  та прийняли рішення про його переведення на Сахалін чи Камчатку із забороною виїзду за кордон, у т.ч. й Японію.  31 січня 1920 р. у Владивостоці відбувся переворот, організований демократичними силами, в якому активну участь взяли й колишні вояки українського куреня. В цей час у Владивостоці був створений Український Революційний Штаб, який очолив полковник Стешко. Під його проводом Штаб почав працювати над відновленням української військової частини. Однак незабаром  Стешко, з особистих родинних справ, а також за дорученнями Українського Далекосхідного Секретаріату виїхав разом з частинами чехословацьких військ морем до Європи, а звідти – в Україну. Проте і з Батьківщини вимушений їхати – спочатку до Польщі, потім до Чехословаччини. Будучи у Польщі у 19221022 рр. Стешко очолював культурно-освітній відділ Генштабу Армії УНР та одночасно керував хором державних установ УНР, з яким успішно провів ряд великих українських концертів. Також він продовжував займатися музикознавством й, зокрема, історією української музики та збирати різні матеріали з історії української музики. Перебравшись до Праги, викладав музикознавство, сприяв створенню українського відділу при інституті Архіву слов’янської музики, досліджував історію церковного співу, літургійні твори греко-католицьких священників давнини, досконально вивчав українську церковну музику, зазначаючи, що український церковний спів одним із найкращих у світі, досліджував творчість Бортнянського, вів активну громадську діяльність. І тут також створив Український академічний хор. Багато друкувався у різних європейських, у т.ч. й українських виданнях з питань його музичних досліджень зі слов’янської, української музики та музики інших народів та за результатами його творчих експедицій рядом країн Європи.

Одним із перших почав займатися транскрипцією нотного письма зі старослов’янських книг, створив картотеку української музичної літератури, працював над словником української та слов’янської музики, зібрав музичну бібліотеку з книжок та нот різними мовами.

Помер у віці 67 років (1944 р.), у Празі, де і похований.

Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами web.archive.org,  wikipedia, kobza.com.ua

Чернігівські