"Єдина вимога до чоловіка — щоб не пив горілки": жінка із села на Чернігівщини шукає другу половинку - Чернігівські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Єдина вимога до чоловіка — щоб не пив горілки": жінка із села на Чернігівщини шукає другу половинку

13 січня 2026 р. 11:36

13 січня 2026 р. 11:36

Ганна Смянова із Матіївки Батуринської громади

64-річна Ганна СМЯНОВА з Матіївки Батуринської громади шукає свою другу половинку. Чоловіка. Такого, щоб жити разом було в радість і їй, і йому.

— 16 років як удова, — ділиться Ганна Іванівна. — Живу сама. Дві дочки дорослі. Живуть окремо своїм життям, зі своїми сім’ями.

Уже на пенсії. Працювала на інжекторі, приймала молоко в людей.

Раніше з чоловіком тримали господарство: корову свині. Зараз — тільки кіт і песик. Якщо буде бажання, господарство можна завести. Бройлерів дочці ж виростила. Але вважаю, що вже його багато не потрібно.

Хата своя. Але без газу, опалення пічне. Як нема де людині жити, прийму до себе. Але згодна й на переїзд. Аби недалеко: у Чернігівську або Київську область.

У селі є магазин. Більше нічого. Добираємося два кілометри до Батурина (Бахмаччина).

Хотілося б, щоб чоловік грав на гармошці чи баяні. Покійний чоловік грав дуже красиво. А я — на бубні. Жодне весілля без нас не обходилося. Чоловік працював у міліції. Багато років співала в сільському хорі, брала участь у художній самодіяльності. Зараз уже — ні.

Характер м’який, лагідний. Люблю жартувати. Наївна, людям довіряю.

Зростом 1,65, вагою 85. Дуже повною ніколи не була. Русява.

Хотілося б зустріти людину свого віку. Щоб не занадто молодий і гарячий. Краще спокійний. Юшечки зварила, випрала, прибрала, обняла й поцілувала.

Єдина вимога до чоловіка — щоб не пив горілки, не зловживав.

А ще я затята рибалка! У селі велике озеро. Якраз коло мого городу. Карасі, щуки, лини — усе водиться. Ловлю і вудкою, і спінінгом. Тільки нехай зі своєю вудкою їде, — заливається сміхом Ганна.

— Щодо зарплатні — невимоглива. І хата його не треба. У мене мої три тисячі пенсії є. Аби руки не розпускав.

Чоловік не курив. Але якщо в нього є бажання і гроші на цигарки — нехай собі курить.

— Зуби дивитися будете? — закидаю провокативне питання.

— Та бажано, щоб були, — віджартовується жінка. — У мене он повен рот. Золотих.

Живу в центрі. Магазин недалеко. Але й цвинтар поряд, — попереджає. — Через паркан. Раптом злякається. Вулиця порожня, одна моя хата стоїть. Бо люди не дуже люблять коло кладбища.

Вважаю, з усіма можна спільну мову знайти. Але якщо на гармошці не вміє, хай не дзвонить! — знову сміється жінка.