Переселенець із прикордоння, який жив у Чернігові в автівці, переїхав до села

17 січня 2026 р. 10:33

17 січня 2026 р. 10:33

Не так давно ми розповідали історію життя Віктора Пруса – чоловіка з Гірська, який жив у автівці в Чернігові, бо його домівку в прикордонному селі Гірськ розбомбили росіяни.

Після поневірянь обласним центром Віктор Прус переїхав на Сновщину, до села Старі Боровичі.

Що це дійсно так, «ЧЕЛАЙН» підтвердила Алла Шевардіна, староста Староборовицького старостинського округу.

« Він уперше до нас приїхав, напевне, у травні, коли обстріляли його будинок і Віктор Прус ледь втік. Він розповідав страшні історії, як ховався і повз у Гірську, рятуючи своє життя. Що встиг взяти із речей, поклав у машину, прихопив кота та поїхав із Гірська. І приїхав чогось до села Старі Боровичі й зупинився біля мого двору.

І сказав: «Я звідси не поїду, кудись мене подіньте». Я почала розпитувати, чи надовго він до нас. Він відповів, що не знає. Потім він заїхав до чужого дворища і там жив у машині. До хати не захотів. Надворі тоді тепло було. Прожив він так днів зо п’ять, а потім каже: «Поїду до сина в Київ, можливо, на роботу кудись влаштуюсь. І поїхав », – згадала Алла Шевардіна.

За її словами, невдовзі після того, як на «ЧЕЛАЙН» вийшов сюжет про Віктора Пруса, він знову повернувся до Старих Боровичів.

« Бачу, що машина стоїть, але вже інша. І бачу, що йде він до мене знову. Каже: «Я вже від вас нікуди не поїду. Куди хочете, туди мене й заселяйте, буду тут».

А напроти моєї хати стоїть така невелика хата «на курячих ніжках». Вона не нічийна. Господар – у Києві. То сказала, щоб він заселявся в ту хату. Світло там є, піч є, у другій кімнаті, щоправда, груба розібрана, але зимувати можна.

Оце і живе напроти мене. Але як живе, мати рідна! Я йому кажу, що можна ж позамітати в хаті. Відповідає, що йому і так добре. Як до весни так поживе, то що з тією хатою й буде, хтозна, там усе порозкидане.

Позавчора заходила до нього, то бачила, що натягав повну хату дров, які він напиляв і нарубав. І оце на печі сидить, гріється, спить там. Їсти чогось особливого в нього немає, грошей також, бо виплат немає. Позавчора ходив пішки до Сновська. Казав, що буде розбиратися щодо випла т», – розповіла староста.

Машина Віктора Пруса стоїть у дворі, але дороги позамітало, і виїхати автівкою він не може. Тож нині, якщо кудись треба, ходить пішки.

« Із Червоного Хреста мають давати гуманітарку людям, у яких пошкоджене житло, то і його записала, аби він отримав цю допомогу.

Але попри непрості життєві обставини, допомоги від людей Віктор Прус брати не хоче.

Спочатку я їсти йому носила, але він не дуже охочий приймати допомогу. Каже: «Я сам впораюся. Я йому кажу, що треба харчуватися. Якщо він не готує, то нехай молока купить, п’є. А він каже, що головне, аби кошти на обслуговування машини були, на бензин.

Шкода його, що таким життям живе. Уже ж і роки в нього. Якби погодився, то його б у дім для людей похилого віку відправили, але ж він там жити не буде », – зазначила Алла Шевардіна.

Чогось лихого чи підозрілого за Вікторм Прусом  жителі села Старі Боровичі не спостерігають.

« Ще у травні я йому казала, що буду за ним стежити. Кажу, що раз він тут, то кожен крок його маю знати. То тепер він, як кудись збирається, то каже, куди пішов і чого. Учора допомогу норвезьку оформляли по 10 800 грн, то і його внесли до списків », – повідомила староста.

Також жителі Старих Боровичів зазначають, що руки у Віктора Пруса дійсно золоті.

Ірина Осташко

Чернігівські