Чернігівщина в історії Соборності України (Відео)

23 січня 2026 р. 10:39

23 січня 2026 р. 10:39

« Для України 22 січня – це загалом магічне число. Чому? 22 січня 1918 року було проголошено Незалежність Української народної республіки.

Наступного року, 1919 року, теж 22 січня, на Софійській площі в Києві було проголошено злуку двох Українських держав: Української народної республіки та Західноукраїнської народної республіки.

Цей надзвичайно важливий процес був проведений просто з космічною швидкістю.

З 1 листопада 1918 року було проголошено Західноукраїнську народну республіку, в листопаді вони вже зв’язалися з Гетьманом Скоропадським. У листопаді влада гетьмана Скоропадського падає, на початку грудня 1918 року її переймає влада Директорії Української народної республіки, а процес відбувається далі. Тобто галичани, Західноукраїнська народна республіка, надсилають свою делегацію. Ще в Києві немає української влади Директорії, а у Фастові 1 грудня вони вже підписують передвступний договір.

І уже 22 січня 1919 року на Софійській площі здійснюється проголошення Акта злуки цих двох Українських держав. З власної волі. Їх ніхто не примушував, ніхто нічого їм не говорив. Наступного дня, 23 січня, теж 1919 року, відбувалося установче засідання ІІ трудового конгресу України, це парламент замислювався, і він ратифікував одноголосно, попри всі протистояння та політичну боротьбу, одноголосно ратифікував цей акт.

Тобто сталося. Українська держава, український народ із власної волі ухвалили таке важливе рішення.

Феноменальна участь уродженців Чернігівщини у цьому. Влада Директорії протрималася на теренах Чернігівської тодішньої губернії всього три тижні. Чому? Тому що війська червоної москви наступали якраз у січні: 12 січня вони захопили Чернігів, а вже на 22 січня більша частина губернії була захоплена. І треба було провести збори, обрати делегатів, а квота Чернігівської губернії – 54 людини: 42 селян, 9 робітників, троє представників інтелігенції. У Чернігівському, Ніжинському та Козелецькому повіті встигли провести. І ми за списками змогли зрозуміти, що аж 9 людей були 22 січня на проголошенні Акта злуки, а 23-го вони як делегати трудового конгресу України голосували за нього.

Другий факт на підтвердження, що велася боротьба за відновлення Незалежної, самостійної України. І от 22 січня 1990 року від Львова до Києва була проведена акція святкування 71-ї річниці проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР.

Всі області надіслали свої делегації. Чернігівщина особлива – в нас було три делегації. Перша – класична, крайовий рух разом із «Просвітою» організував делегацію, вони автобусом приїхали і там ставали у цей ланцюг. Окрім цього, також була Ніжинська делегація окремо, вони також узяли участь. Але й цього мало, бо була третя делегація – від Чернігівської обласної організації Української республіканської партії на чолі з нашим земляком, легендарним Левком Григоровичем Лук’яненком.

Таких фактів величезна кількість. Вони підтверджують, що нашої землі ми не віддамо, скільки треба, ми будемо боротися і ми переможемо. Історія показує, що потрібно єднатися, бо тільки в єдності ми переможемо»,- Сергій Бутко – представник Інституту національної пам’яті в Чернігівській області .

Чернігівські