Бачив квітку папороті та створив безліч різьблених і керамічних робіт: творчий шлях майстра з Чернігівщини

28 січня 2026 р. 17:27

28 січня 2026 р. 17:27

Відомий на Чернігівщині майстер Анатолій Семенцов займається різьбярством фактично з самого дитинства. Його батько, який пройшов усю Другу світову війну, був столяром, і працював вручну в хаті. А жила родина на хуторі Червона Поляна. Тож запах і колір дерева Анатолій Семенцов пам’ятає з дитинства.

Батько весь час розповідав історії про війну. І першими роботами малого Анатолія були дерев’яні солдатики, якими він грався, вибудовуючи уявні лінії оборони.

Дитинство було непростим. І одним із найяскравіших спогадів про той час є навчання в Рихлівській школі. І якраз у селі Рихли був монастир. І в тій місцевості, каже Анатолій Семенцов, бачив квітку папороті, коли був у третьому чи четвертому класі.

« Мені ніхто не вірив і нині ніхто не вірить. Але я насправді її бачив. Однак це не було на Івана Купала», – сказав майстер.

У спогадах про той час запам’яталося також руйнування монастиря у Рихлах.

«Ми ходили туди, де були монастирські печери, будови, вал, ще капличка там стояла,  але все це руйнували варвари. І ми все це бачили і ставали такими самими. Зокрема, ми йшли через ту місцевість, кидали каміння, розбивали шибки.

Узагалі там багато чого цікавого було. До прикладу, нашарування речей, які лежали там сторіччями в землі – ковані чоботи, розбиті цікаві посудини з візерунками. Ми збирали ті шматочки », – згадав Анатолій Семенцов.

Відтоді промайнуло багато часу, і нині майстру вже 77 років. І окрім дерева, він має справу з глиною. Але Анатолій Семенцов зізнається, що спершу з деревом працював як міг, бо не знав, які існують інструменти. Й особливих можливостей щось пізнати не було, бо не було інтернету. Тож розвивав здібності інтуїтивно, як на душу йшло.

Перша спроба вступити до Ужгородського училища виявилася невдалою, бо він не надав свої творчі роботи.

Наступна спроба здобуття фахової освіти виявилася вдалою, бо Анатолій Семенцов старанно готувався. Вже знав, які існують різьбярські інструменти, мав більш досконалі роботи.

Будучи одруженим у 26 років він вступив до тодішнього Косівського технікуму народних художніх промислів.

« До вступу мене готувала єдина художниця, яку я знав і яка закінчила художню академію ще за царя. На той момент вона була старенька, але дуже інтелігентна жінка. Вона мала дуже гарні роботи – дуже натуральні такі натюрморти. І один із них мене дуже вразив: чудові квіти, крапельки роси і поруч я побачив роздавлену муху. І подумав: «Ну що ж бабуся не стежить за такими прекрасними полотнами. Я хотів цю муху непомітно стерти, але вона виявилася не об’ємною. Я придивився і побачив, що муха – намальована. Нині, напевно, в такій техніці вже не пишуть », – пояснив Анатолій Семенцов.

Після навчання майстер працював усе життя тільки творчо. Але було, що створював роботи на продаж, бо треба було забезпечувати родину.

Теми робіт Анатолія Семенцова – різноманітні.

« Я люблю нашу давню історію, зокрема язичництво. Це моя найулюбленіша тема. Люблю трипільську тематику. Близькі теми фольклору, українських народних пісень. Була виставка, присвячена творам Лесі Українки, зокрема «Лісовій пісні», але це була керамічна виставка; творам Миколи Гоголя – ще були роботи на тему «Травнева ніч, або Утоплена». Була виставка з дерева, присвячена древнім богам », – розповів майстер.

Загалом за все життя Анатолій Семенцов створив дуже багато робіт, навіть сам не може їх порахувати.

« Вони розбрелися світом. Мав персональні виставки дерев’яних і керамічних робіт у різних закладах, зокрема й у Чернігові », – зазначив майстер.

Характерно, що він не хоче копіювати ідеї з інтернету, а робить щось своє.

« Я живу так – природа і мій світ, який, можливо, трішки несучасний, але він дає мені можливість бути у ньому. Творчість дає силу не занепасти духом у нинішній дуже складний час. Творчий світ вводить тебе в трішки інший простір », – запевнив майстер.

Ірина Осташко

Фото – з Мережі

Чернігівські