«У кого є дрова – добре живуть»: зимові будні села Жавинка неподалік Чернігова (Відео)

30 січня 2026 р. 21:08

30 січня 2026 р. 21:08

Село Жавинка розташоване лише за кілька кілометрів від Чернігова, проте добиратися сюди не так легко, як здавалося. Валентина Михайлівна приїжджає в Жавинку до матері – допомогти по господарству та провідати. Прибігла до єдиного місцевого магазину, аби купити щось смачненьке до чаю. Жінка розповідає, що в селі основна проблема – транспорт.

«Транспорту хотілось би кращого, ходить тільки один автобус, не те, що погодинно, якщо я, наприклад, об 11-й виїхала, то мені потрібно чекати три години, о 13.30 наступний, щоб приїхати додому.»,- Валентина Михайлівна, чернігівка

Підтверджують наявну проблему й інші місцеві.

«Єдина проблема з транспортом. На пів години з’їздити до міста щось зробити, то треба пів дня витратити. 25 гривень коштує проїзд. Хоча до Киїнки далі їхати, а вдвічі менше.»,- Павло Соловей, житель села Жавинка

Жаліється Павло Соловей і на дороги.

«Робили точковий ремонт ямковий, а це сніг зійде, знову все повимиває, повибиває, сюди навіть доїхати на таксі – машини угробити.»,- Павло Соловей, житель села Жавинка

Перші згадки про село Жавинка датуються 1638 роком, а щодо виникнення назви є кілька народних легенд.

«Коли я ще ходила до школи, то нам казали, що це село таке в стороні, в глушині, нібито колись тут бандити були, і серед них був такий Жовин головний, вони робили набіги, на дорогу виїжджали та грабували населення. Отака в школі була історія нашого села. А взагалі в нас тут була річка невеличка, Жовинка вона називалася. Можливо, від назви цієї річки.»,- Валентина Михайлівна, чернігівка

Людей у селі проживає не дуже багато, тому вулиці села, особливо взимку, майже пусті. Та й робота в цю пору року в селі знайдеться: то сніг відкидати, то в худоби прибрати та нагодувати. У Сергія Миколайовича двоє корів, раніше було четверо. Чоловік нині порається по господарству. Відпочив би за телевізором, але тут, як і по всій області, вимикають світло.

«Трохи увімкнули – кіно подивився і все. Сьогодні ввімкнули, то добре. Буває, що по дві години дають, потім ого-го скільки не дають, потім знову вмикають. У кого дрова є, той нормально живе, в кого нема – той гірше.»,- Сергій Миколайович, житель села Жавинка

Люди тут уже потрохи звикають як до графіків вимкнення, так і до постійних тривог.

«Уже звикли, то не ховається ніхто, чутно, що пролетів, а там бубухне чи не бубухне.»,- Сергій Миколайович, житель села Жавинка

«Я нікуди не ховаюсь, у погріб глянеш – як у склепі. Краще на свіжому повітрі, а там завалить, привалить. – А не страшно? – Я якось про це не думаю, жінки бігають, а я якось про це не думаю.»,- Павло Соловей, житель села Жавинка

«Узагалі спочатку так, ми дійсно ховались у погріб, бо більше нікуди. А зараз уже це звикання діє. Якщо це дуже чутно, то переживаємо, але перестали вже до погреба лазити.»,- Валентина Михайлівна, чернігівка

Отож Жавинка живе зі своїми щоденними труднощами, проте місцеві жителі не втрачають позитиву та дуже люблять своє рідне село.

Журналіст: Оксана Замятіна

Чернігівські