На Чернігівщині ходять провідати родичів: по льоду через Десну навпростець

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

На Чернігівщині ходять провідати родичів: по льоду через Десну навпростець

01 лютого 2026 р. 11:38

01 лютого 2026 р. 11:38

Анатолій Лозовий, комунальний працівник Менської громади, іде по льоду через Десну

Напряму по льоду через Десну з Макошиного на Менщині йде Віктор БІЛЕЦЬ з братом Миколою.

— Матір ідемо провідувати в Остапівку, — каже Віктор.

Їдуть з Мени. Машину лишили на березі. Сто метрів річкою. Далі — кілометрів п’ять пішки. В обох наплічники.

— Банани, мандарини, апельсини, хліб, — перераховує Микола БІЛЕЦЬ. — З продуктами в Остапівці негусто. Кожні вихідні ходимо до матері. А зараз ще й прихворіла.

— Доводилося провалюватися?

— Мабуть, немає такого, хто б не провалювався хоча б однією ногою.

Йти абияк через річку навіть по товстому льоду небезпечно. Є спеціальна дорога, позначена вербовими прутами. Її прокладає 31-річний Анатолій ЛОЗОВИЙ, комунальник Менської громади.

— Возив човном до першої криги, — згадує Анатолій. — У будні таке водне «таксі» безплатне. Вихідними — 20 гривень в один бік.

Потім транспорт витягли. І почали чекати, коли лід стане.

У міжсезоння — обхідна дорога через залізничний міст. Це плюс хвилин 40 шляху. А як снігу намете, то й більше.

Цьогоріч прокладати шлях через річку вийшли раніше, ніж зазвичай. Процес нехитрий, хоч і відповідальний. Займає до години часу. Беремо ломики. Стукаємо об лід. За третім разом, якщо не пробивається, то можна ходити, — пояснює процедуру чоловік. — Ідеш і перевіряєш. Де немає промоїн, де намите. Перед собою три рази стукаєш. І так за кожним кроком. З дідом колись ходив. Дивився, як сусіди роблять.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Марина ЗАБІЯН. Фото авторки