Геннадій Назаренко святкує 80-річний ювілей!

10 лютого 2026 р. 11:11

10 лютого 2026 р. 11:11

Мрії збуваються, головне в них вірити і прикладати максимум зусиль для їх здійснення, переконаний Геннадій Назаренко. Його знає старше покоління міста. За плечима сумлінна праця на освітянській ниві, в органах місцевої влади. Нині на заслуженому відпочинку. Завжди цікавий співрозмовник, виважений, толерантний, мудрий.

З дитинства мріяв стати вчителем, зернинки педагогіки, які разом з юнаком росли і кріпли, посіяла перша вчителька Мотрона Яківна. Вона була еталоном порядності, доброти і майстерності. Знання, здобуті в конотопській школі, дозволили без особливих зусиль вступити до Ніжинського педагогічного інституту, на крок наблизитися до мрії. Студентське життя на природничому факультеті закрутило у своїй круговерті. Вже наприкінці першого курсу активного юнака обирають головою ради курсу. Громадська робота для Геннадія не була новиною, адже в школі він завжди був активістом. І тут, в інституті, зміг згуртувати навколо себе друзів, однодумців, які жили активним студентським життям, реалізовували задумане.

Як згадує Геннадій Владиславович, тоді студенти жили зовсім іншим життям, бачили мету, прагнули до неї йти.

На міський відділ освіти прийшла рознарядка, що в Монголію необхідні вчителі хімії і біології. Проте в Міністерстві освіти запропонували роботу не вчителя, а директора, адже на той час Г. Назаренко був директором ніжинської школи. І це в 36 років

За плідну роботу в дружній країні Г. Назаренко був відзначений багатьма високими урядовими нагородами, медаллю. Його душу гріло те, що поряд була сім’я, діти.

Розвал великої держави покликав сім’ю додому. Складні часи, безробіття. «Мені довелося бути і підприємцем. У 1996 році за конкурсом пройшов до Ніжинського міськвиконкому, в оргвідділ, через кілька місяців очолив його. І потяглися чиновницькі будні. Робота особлива, вимагає самовіддачі. А це і підготовка рішень, виконкомів, сесій та багато інших питань, які доводилося вирішувати. В 1998 році призначили заступником міського голови, керівником апарату. Роботи значно додалося», - згадує Г. Назаренко.

Проте Геннадій Владиславович вміло керував підлеглими, а їх було дуже багато. Як керівник апарату займався роботою апарату виконавчого комітету. Йому підпорядковувалися всі відділи, також був куратором силових структур міста.

Особливих труднощів не відчував, але будь-які вибори чи то Президента, чи місцеві, чи референдум накладали на нього свій відбиток. Нині Геннадій Владиславович по-іншому оцінює вибори і погоджується, що раніше було набагато легше працювати. Як він зазначає, йому завжди щастило з колективом: в школі, в органах влади, в медичному коледжі, в музеї.

- Я вважаю, що прожив цікаве життя, - говорить Геннадій Владиславович, - і змінити нічого не хотів би, навіть якби була можливість.

Його поважав колектив. За часи роботи завів багато традицій, які полюбилися співробітникам. Поспішають до дідуся з бабусею діти та онуки. Вже так заведено десятиліттями, що раз на тиждень за сімейним столом збирається вся родина.

У ці морозні дні сонячні теплі вітання ювіляру шле голова міської ради ветеранів Людмила Величко. «Ми намагаємося по можливості, спілкуватися телефоном. Геннадій Владиславович завжди цікавиться новинами в місті, передає вітання друзям, знайомим, адже зараз побачитися з ними не в змозі. З ним завжди цікаво спілкуватися. Прикро, що здоров’я не дозволяє йому приєднатися до нашого ветеранського руху…» — говорить Людмила Величко.

З роси й води, Вам, шановний ювіляре!

Чернігівські