У Чернігові попрощалися з 26-річним захисником Ярославом Хлистуном (Відео)

16 лютого 2026 р. 18:03

16 лютого 2026 р. 18:03

16 лютого у храмі Михайла і Федора в Чернігові попрощалися з українським військовослужбовцем, молодшим сержантом Ярославом Хлистуном. Він загинув 6 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині. Йому було 26 років.

Ярослав Хлистун народився у селищі Куликівка на Чернігівщині, де й минули його дитинство та юність. Після школи вступив до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка, де здобув ступінь бакалавра.

У перші дні повномасштабного вторгнення Ярослав добровільно долучився до територіальної оборони, а згодом — до Національної гвардії України.

« Він усе, що мав: термобілизну, термостельки, термоси, чайники — віддав людям в укритті, а сам пішов у ТРО. З перших днів він пішов добровольцем у ТРО, до «Свободи», в Броварах. Потім добровільно перевівся до Національної гвардії України. У 2024 році він отримав поранення », — Владислав Матросов – друг загиблого захисника.

Після отриманого поранення Ярослав Хлистун проходив тривалу реабілітацію та відновлювався, аби знову мати змогу ходити. Після завершення реабілітації він повернувся до служби.

« Ми йому казали, що він може не воювати, може залишитися в тилу, працювати на виробництві. А він відповідав, що хоче воювати та «двіжувати» з нашими пацанами », — «СЕМ» — побратим загиблого захисника.

« Він сказав, що не може відсиджуватися в тилу, поки його побратими там, на фронті. Він хотів туди — назад. 30 листопада він перевівся до «Азову», «Любарт». Уже 1 грудня був на Харківському напрямку, потім — на Покровському », — Владислав Матросов – друг загиблого захисника.

У 2025 році, під час повномасштабної війни, Ярослав Хлистун вступив до магістратури й поєднував навчання зі службою. Востаннє друзі та рідні Ярослава спілкувалися з ним напередодні його загибелі — 5 лютого. Того дня він виходив на зв’язок і листувався з ними у месенджерах.

« Востаннє ми спілкувалися з ним 5 числа, за вечір до загибелі. Я запитував у нього, чи може він вийти на зв’язок, щоб поговорити. Він відповів, що ні, бо ситуація в них була складна », — Владислав Матросов – друг загиблого захисника.

6 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині Ярослав Хлистун загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона.

Рідні, друзі та побратими Ярослава згадують його з посмішкою. Кажуть, він був добрим і щирим, душею компанії, опорою та підтримкою для рідних і друзів.

« Веселий, затійник, він завжди був за якийсь «кіпіш» — десь піти, когось розсмішити. Він був душею компанії », — Кристина – подруга загиблого захисника.

« Він назавжди залишиться у нашій пам’яті мужнім, талановитим і щирим. Він був добрим, підтримував своїх побратимів, нічого не боявся й ішов у бій — свідомо. Він постійно прагнув удосконалення та навчання, не стояв на місці », — «СЕМ» — побратим загиблого захисника.

« Характер у нього був бойовий. Він завжди до всього ставився з посмішкою, постійно жартував », — Владислав Матросов – друг загиблого захисника.

Ярослав Хлистун мав багато планів, прагнув розвитку та самовдосконалення. Мріяв про велику й міцну родину, однак створити її не встиг.

« Найбільше він мріяв про кар’єрне зростання та сім’ю. Хотів, щоб удома на нього чекали дружина і діти », — Кристина – подруга загиблого захисника.

16 лютого Ярослава поховали у його рідному селищі Куликівка на Чернігівщині.

Таліна Тарасенко

Чернігівські