«Робила записи, аби люди, які нас знайдуть, знали, чиї то трупи в підвалі»: жителька Ягідного – про концтабір у селі (Фото)

02 березня 2026 р. 15:30

02 березня 2026 р. 15:30

У Ягідному в 2022 році російські військові місяць утримували в шкільному підвалі в нелюдських умовах понад 300 людей. Тепер на території школи та дитсадка створюється меморіал.

Навіть через чотири роки спогади про перебування в підвалі для місцевих дуже тяжкі. Тому вони зайвий раз намагаються їх не ворушити. Але жителька Ягідного Ольга Міняйло пам’ятає події так, ніби вони відбувалися вчора. У той жахливий час вона навіть примудрилася вести щоденник. Пані Ольга вирішила, що записи потрібні, аби не загубитися в часі та просторі. До речі, в підвал Ольгу Міняйло та жителів її вулиці пригнали 5 березня 2022 року.

« Ми не знали, чи виживемо. Точніше, ми самі себе поховали вже тоді. І це нам допомогло вижити, я вважаю. Якби ми дуже сильно чіплялися за життя, то було б важче. А так ми попрощалися, і морально трішки легше було.

Ми дуже раділи, коли нас визволили, і думали, що ось нарешті вже все буде добре, ми нарешті переможемо… І тоді я почула по телевізору, що хтось із аналітиків сказав, що ця війна ще буде кілька місяців. Я подумала, що не хочу ще кілька місяців цього терпіти. Я хотіла, щоб зараз уже все закінчилося. А тепер сама з себе сміюся… Нині дуже багато розчарувань – у нашій владі, розчарувань через корупцію. Я пригадую, коли вийшли з підвалу, то намагалися одне одного підтримувати. Тим, що мали вдома, ділилися з іншими людьми, не думаючи про гроші чи винагороду. Ми були дуже згуртовані, сподівалися, що все швидко закінчиться. Згодом потроху все змінилося.

Хоча надія помирає останньою. Все рівно віримо, що переможемо, війна закінчиться і потихеньку-потихеньку ми в країні наведемо порядок, і все в нас налагодиться, все буде добре. І все одно є впевненість, що в нас усе-таки краще, ніж на болотах у росії. Хочемо в Україні залишатися, жити і наводити лад », – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» запевнила Ольга Міняйло.

«Це був просто тваринний страх»

Що потрібно вести щоденник під час окупації, Ользі Міняйло, напевне, підказала сама доля. Бо під час одного з приходів додому, як росіяни на якийсь час удень випустили з підвалу, знайшла на підлозі блокнотик з особистими даними родини. Тоді жінка злякалася, що росіяни зможуть скористатися цією інформацією, та сховала блокнотик за пазуху, заодно взяла і ручку. До речі, вийти хоч ненадовго з підвалу можна було тільки, коли в росіян був хороший настрій.

« Так у підвалі в мене з’явився блокнотик і ручка. І вирішила записувати найважливіші події. Аби коли нас відкопають, щоб люди розуміли, що в цьому підвалі відбувалося. Ми навіть на стінах надряпали календарик і інформацію, що тут була сім’я Міняйлів і прізвища інших родин. Аби було зрозуміло, чиї це трупи у підвалі. Адже ми не сподівалися, що виживемо », – пояснила Ольга Міняйло.

За словами жінки, найтяжчими були моменти, коли до підвалу заходили росіяни – в повному обмундируванні, з гранатами і зброєю.

« Там було темно, то вони одягали налобні ліхтарики із дуже противним червоним світлом. І ми їх не бачили, а бачили тільки силуети. І здавалося, що світло від їхніх ліхтариків тебе пронизує наскрізь.

І це було так жахливо, бо ти не знаєш, що в них у головах, що вони можуть у будь-яку мить зробити.

Схоче – кине гранату в підвал, а схоче – наставить автомата і розстріляє, бо вони постійно погрожували. Вони ж не казали «не бійтеся нас», ніколи такого не казали. Навпаки, казали так: «Вийдете на двір – розстріляємо, не послухаєтеся – розстріляємо, сховаєте телефон – розстріляємо». За будь-яку непокору погрожували розстрілом. Тому ми дуже боялися, коли вони заходили… Це був просто тваринний жах. Усе інше теж породжувало жах, але ми мусили якось виживати », – розповіла Ольга Міняйло.

Буде меморіал

Нині школа, в підвалі якої тримали людей, не працює, бо в неї було кілька влучань – два в стіни й одне в дах. Тож приміщення суттєво пошкоджено. А до повномасштабного вторгнення там навчалися діти і був дитячий садочок…

Уже згадувалося, що нині на території школи та дитсадка створюється меморіал, хоча місцевим це не дуже до душі.

« Мені особисто той проєкт дуже не сподобався, але ніхто нас не питав. Була обіцянка провести громадські слухання, але я не чула, щоб їх проводили. Хоча раз були якісь збори, люди покричали, висловили обурення і на тому все.

До осені роботи над меморіалом велися активно, зараз наразі затишшя. Думаємо, що з початком весни роботи відновлять. Можливо, воно буде і гарно.

Єдине, що ми були проти, поки триває війна, вбухувати великі кошти у будівництво. Краще б їх на якісь військові потреби використали. Адже завжди думали, що спочатку перемога, а потім – все інше. Але робиться так, як робиться. Хто його знає, може, ми чогось і не розуміємо », – зазначила Ольга Міняйло.

«Багатьох людей той підвал підкосив, забрав останні сили і фактично знищив»

Нині дуже замучує той факт, що багато людей після перебування в підвалі померли.

« Люди, які були онкохворі, померли. Люди, які захворіли на рак після підвалу, також уже померли. У однієї жінки мого віку відмовили нирки в тому підвалі, і вона теж уже померла. Багатьох людей той підвал підкосив, забрав останні сили і фактично знищив.

Але ми все одно намагаємося себе підтримувати, на поганому не концентруватися, сподіватися на краще, якось працювати з надією на те, що буде перемога і буде все добре », – наголосила Ольга Міняйло.

Наразі підвальний щоденник Ольги Міняйло готується до друку, адже для майбутніх поколінь українців і світової спільноти – це надважливий документ про звірства, які вчиняли росіяни стосовно мирних людей звичайного українського села.

Ірина Осташко

Фото – Чернігівський історичний музей ім. В. Тарновського

Чернігівські