Традиція, що поєднує минуле та сучасність: ніжинка про секрети створенн

05 березня 2026 р. 17:12

05 березня 2026 р. 17:12

Ще здавна підготовка до Великодня в Україні починалася задовго до самого свята. Приблизно за місяць до нього господині та майстри бралися до створення писанок – символів відродження, життя та духовного оновлення. У кожному орнаменті, кольорі й лінії закладалися побажання добробуту, здоров’я та гармонії. Сам процес писання писанок вважався особливим і навіть дещо сакральним, адже вимагав зосередженості, терпіння та поваги до традиції.

Однією з тих, хто популяризує мистецтво писанкарства, є ніжинка Аліна Машталір – наукова співробітниця відділу Художній музей Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського та майстриня. Вона не лише створює власні роботи, а й проводить майстер-класи, знайомлячи охочих із тонкощами традиційного воскового розпису. Про шлях до писанкарства, улюблені символи та секрети створення писанок майстриня розповіла журналістам MYNIZHYN.

– Розкажіть, як ви вперше зацікавилися мистецтвом писанкарства?

– Свою першу писанку я створила ще під час навчання у школі мистецтв. Тоді мене дуже захопив процес, це було щось майже магічне. Потім досить довгий час взагалі не брала до рук писачка. У 2021 році я придбала писачок і вирішила спробувати написати писанку, почала досліджувати це мистецтво, вчилася видувати яйця, вивчала особливості барвників, як правильно працювати з воском.

– Чим для вас особисто є писанка – витвором мистецтва чи частиною духовної традиції?

– Для мене писанка – передусім частина духовної традиції, а вже потім витвір мистецтва. Вона має не лише естетичну цінність, а й глибокий символічний зміст. У ній відчувається пам’ять поколінь, віра й особливий внутрішній стан, з яким вона створюється.

– Які техніки писанкарства ви вважаєте найскладнішими та чому?

– Всі техніки писанкарства цікаві і складні по-своєму. Не всі техніки я ще спробувала, наприклад дряпанку. Наразі відкрила для себе «травленку». Це дуже цікавий вид писанки, де береться не біле яйце, а коричневе, на яке наноситься орнамент, після чого занурюють в оцтовий розчин. Оцет знімає верхній шар незахищеної шкаралупи, і вона стає світлішою або білою. Така писанка виглядає дуже вишукано. Таку писанку треба обережно «вмивати» (останній етап виготовлення, коли знімається віск з писанки і відкривається орнамент), бо шкаралупа яйця робиться тоншою і можна вогнем її припалити. І це, на мою думку, найскладніше, бо можна зіпсувати писанку.

– Чи є особливі символи чи орнаменти, які ви обов’язково використовуєте у своїх роботах?

– Не знаю чому, але найулюбленішими моїми символами є зірки, вони прикрашають майже всі мої писанки.

Орнамент зірки – один із найдавніших і найурочистіших символів у писанкарстві. Зірка уособлює світло, порядок і гармонію всесвіту. Найчастіше це восьмипроменева розета – знак сонця, вічного руху й життєдайної сили. У традиції кожен промінь має свій ритм і чітку геометрію, тому зірка вимагає особливої точності поділу яйця на частини. Вона добре поєднується з будь-якими іншими ораментами.

– Як ви поєднуєте традиції ніжинського регіону з сучасними тенденціями в писанкарстві? Чи створювали ви писанки з ніжинською символікою?

– На жаль, не збереглося жодних зразків писанки з ніжинського регіону. Є декілька зразків орнаментів Чернігівщини загалом. Здебільшого це рослинні композиції. Одного разу мені замовили писанку з ніжинським огірком. Це, напевно, була єдина писанка з ніжинською тематикою.

– Чи передаєте ви свої знання іншим – і як проходять ваші майстер-класи?

– У відділі Художній музей Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, де я працюю, традиційно з 2023 року ми проводимо майстер-класи з цього унікального мистецтва прикрашання яєць. Кожного року сотні учасників навчається писанкарству. На мою думку це чудово, коли наші традиції популяризуються, так нашу культуру та історію не знищити.

Особливо приємно, коли учасники майстер-класів потім діляться тим, що вони самі придбали писачки, барвники та пробують писати вдома самостійно. Це дуже надихає.

– Які помилки найчастіше допускають новачки у створенні писанок, і як їх уникнути?

– Неправильний поділ яйця на частини.

Новачки часто починають орнамент без чіткої розмітки, через що візерунок «пливе». Реклама:

Щоб уникнути цього треба спершу легко намітити олівцем осьові лінії – вертикаль, горизонталь, поділ на сектори. Гарна писанка починається з дисципліни.

Недостатньо прогрітий або перегрітий писачок.

Якщо він холодний – віск лягає грудочками; якщо перегрітий – тече й розпливається.

Необхідно тримати стабільну температуру й періодично перевіряти лінію на чернетці.

Порушення послідовності кольорів.

Іноді новачки плутають порядок – а в писанкарстві діє правило: від світлого до темного.

Треба заздалегідь продумати кольорову схему й не відступати від неї.

Неякісно підготовлене яйце.

Жирна або волога поверхня погано приймає фарбу.

Уникнути цього можна знежиренням шкарлупи оцтом перед роботою і працювати чистими руками.

– Чи впливає святковий контекст, наприклад Великдень, на ваш стиль та вибір кольорів?

– Так, безперечно впливає. Свято Великодня, задає не лише настрій, а й певну внутрішню міру. У цей час хочеться більше світла, чистоти й урочистості, тому природно з’являються світліші барви – жовтий, червоний, білий як основа життя й оновлення.

– Який ваш улюблений момент у процесі створення писанки – початок, етап фарбування чи завершення роботи?

– Для мене найцікавіший етап процесу – це зняття воску, коли відкривається справжня краса писанки. Хоча весь процес писанкарства дуже захопливий.

– Як ви бачите розвиток традиційного українського писанкарства в майбутньому та його популяризацію за межами України?

– Я переконана, що майбутнє писанкарства – у міцному фундаменті традиції. Світ швидко змінюється, але саме автентичність сьогодні цінується найбільше. Якщо зберегти канон – техніку воскового розпису, символіку, регіональні особливості – писанка не втратить свого обличчя, навіть виходячи на міжнародний рівень.

Популяризація за кордоном має відбуватися через культурну дипломатію: виставки, майстер-класи при музеях, співпрацю з українськими громадами. Коли людина власноруч пише писанку, вона починає розуміти її глибину значно краще, ніж просто дивлячись на експонат.

Писанка для Аліни Машталір – не просто декоративний виріб, а жива традиція, що поєднує минуле й сучасність. Через майстер-класи та власні роботи вона допомагає людям відкривати для себе глибину української символіки та красу народного мистецтва. І, можливо, саме з таких зустрічей починається шлях нових майстрів, які продовжуватимуть традицію писанкарства й передаватимуть її наступним поколінням.

Вас може зацікавити: Мода по-ніжинськи: що носили, чим дивували і як вирізнялися

Чернігівські