У Савинках на Корюківщині люди радіють новій дорозі, проте занепокоєні долею школи

21 квітня 2026 р. 11:24

21 квітня 2026 р. 11:24

Село Савинки трохи віддалене від кордону з країною-агресоркою росією. Тому туди час від часу приїжджають переселенці з Семенівщини, де дуже небезпечно й гучно. Чим нині живе українське село?

Мале село

Мало хто знав, що в невеликому мальовничому селі Савинках можна знайти житло для тимчасового проживання. Та якось місцева школа й старостат почали в соцмережах розповідати про свій населений пункт, запрошувати переселенців приїжджати до них.

У населеному пункті є школа, Будинок культури, ФАП, магазин, газ, водогін. Єдине, що псувало гарну картинку — це стан дороги від села до районного центру — міста Корюківки , котра має статус обласного значення.

Вона давно вкрита жахливими ямами, та на якісний ремонт годі сподіватися. Бо де на це гроші взяти в обласному бюджеті? Однак нещодавно з’явилася новина, що вдалося відремонтувати невелику ділянку шляху, котрий сполучає село Савинки з відремонтованою дорогою державного значення Холми-Корюківка. Отже, з цієї хорошої події ми й розпочали розмову з місцевим старостою Віктором Лісеним.

Дорога

Віктор Миколайович розповів, що торік восени відремонтували шість кілометрів шляху, що з’єднує села Савинки, Самотуги й Тельне. А Тельне вже пролягає вздовж траси Корюківка-Холми. На тому відремонтованому відрізку раніше були місця, де лежав суцільний пісок.

— Тепер можна комфортно діставатися Корюківки не по прямій дорозі, де яма на ямі, а по іншій, полагодженій. Їздимо через Самотуги й Тельне, де дорога хоч і не асфальтована, та має тверде покриття.

Якщо я їду до Корюківки по прямій дорозі 40 хвилин (протяжність 15 км), то по цій — 25 хвилин (протяжність 21 км). Ось така арифметика. І до Сядриного з Тельного близенько — три кілометри.

Переселенці

За словами Віктора Лісеного, в Савинках нині проживає приблизно 250 осіб. В їх числі — п’ять родин (25 осіб) є переселенцями з Семенівщини. Люди не хочуть їхати далеко від дому, бо лишили будинки та все, що надбали за життя. Але й продовжувати мешкати в небезпечній прикордонній зоні та ще з дітьми — велике випробування. А в Савинках — наче біля дому.

— У нас поселилися родини з шістьма, п’ятьма, трьома дітьми. Загалом 14 дітей прибуло, з яких 11 — шкільного віку. Вони, до речі, дали можливість нашому навчальному закладу ще рік пропрацювати. Та що буде далі — невідомо. Держава зменшує граничну наповнюваність навчальних закладів.

Може так статися, що нам бракуватиме учнів і школа опиниться перед необхідністю закриття. Хоча ця установа живить село, в ньому все навколо школи крутиться. Там творчі вчителі, переважно середнього віку, яким ще працювати й працювати.

Діти є активними учасниками художньої самодіяльності, фактично, тримають на плаву заклад культури. Школа багато коштів на утримання не вимагає - опалюється дровами, бо ми давно відмовилися від дорогого газу.

Добре працює в селі ФАП, де трудиться переселенка з Семенівки Аліна Здотова. А чоловік її — кочегаром у школі. Міська рада наше село завжди підтримує. Той же фельдшерсько-акушерський пункт опалюється її коштом. Спочатку, було, лікарня за це взялася, та потім місто підставило плече.

Утримує міськрада також працівника з благоустрою. Тримає в порядку наш водогін. Нещодавно новий насос встановили, електроніку замінили, обладнання на свердловині, генератор потужний придбали.

Сам же водогін перебуває на балансі КП «Убідське» міськради. До речі, свердловина в нашому селі — 430 метрів — артезіанська, дуже глибока, таких зараз мало. Колись у колгоспі глибше 100 метрів не пробивали.

Благоустрій

Віктор Миколайович каже, що взимку дороги добре розчищалися від снігу. Цим займалися комунгосп разом із аграрною компанією «Урожай». Є магазин у селі — кіоск приватного підприємця, де всі необхідні продукти. Працює й сільський Будинок культури.

— Є директор у БК, художній керівник, кочегар. Окремо опалюються велика зала та кімната для репетицій. Діти приходять, молодь. Шкода, що зараз не можна проводити розважальні заходи — небезпечно.

Та наші таланти шукають можливість для самовираження. Взимку їздили по селах з невеличкою концертною програмою, заробили гроші на сітки. Ми виділили приміщення з грубкою для наших невтомних сільських жінок, які плетуть захисні сітки від початку великої війни.

Криміногенна ситуація в нашому старостаті задовільна. Щоправда, як і всюди, є соціально незахищені особи, до того ж цілі родини. Проте деякі з них просто лінуються працювати, город обробляти, зловживають спиртними напоями. А загалом, хто хоче заробити, така можливість є.

Чимало господарств отримали кошти на дрова, по 19400 грн. Ми до цього рішення не мали жодного стосунку, благодійники самі вирішували, кому виплатити, а кому ні. На жаль, не отримали гроші ті, в кого окрім твердопаливних котлів є газові. Хоча зараз газом опалювати житло надто дорого.

Віктор Лісений не скаржиться на життя — воно в усіх нелегке. Світло вимикають. Проте міськрада дала хороший генератор для старостату, завжди є інтернет. Приходять охочі підзарядити свої телефони.

Часто приїжджають у село лікарі, навіть столичні. У день нашої розмови Віктор Миколайович поділився, що завтра очікують п’ятьох медиків. А було, що й 25 приїжджало! Навіть пересувна стоматологія! Люди приходять на прийом із задоволенням. І з Савинок, і з навколишніх сіл. Генератор для їхньої безперебійної роботи дуже згодився.

Керівник висловлює щиру подяку гендиректорці Центру сімейної медицини Світлані Лещенко, котра турбується про здоров’я їхніх людей. Каже, що від себе й місцевих жителів дякує місту за організацію транспортного сполучення між селами старостату та Корюківкою.

Щоп’ятниці їздить безплатний автобус, який завжди повний. Люди з радістю донатять, вкидаючи до скриньки в автобусі зароблені нелегкою працею гроші. Бо розуміють — це для захисників, для незалежності, для нашої свободи…

Чернігівські