У бою на Донеччині загинув військовий єгерської бригади: його довго вважали зниклим

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У бою на Донеччині загинув військовий єгерської бригади: його довго вважали зниклим

25 квітня 2026 р. 12:22

25 квітня 2026 р. 12:22

Сергій Сальніков

Підтвердилася загибель захисника з Коропа , який вважався зниклим безвісти майже рік і вісім місяців.

Сергій Віталійович Сальніков загинув 1 вересня 2024 року на Донеччині. Йому було 46 років.

Сергій Сальніков народився 16 лютого 1978 року в Маріуполі. Згодом родина переїхала до Коропа.

"Сестра захисника Олена Віталіївна розповіла, що Сергій, зростаючи без батька, взяв на себе чоловічу роботу в домі – робив усе, що було йому під силу. А для неї, сестри, був значно більше, ніж брат – від її півторарічного віку (після втрати батька) разом з мамою виховував, підтримував, навчав і майже завжди був поруч.

Із особливим теплом Олена Віталіївна розповіла про їхні спільні шкільні роки та спогади", - кажуть у Коропській селищній раді.

Після закінчення школи Сергій Сальніков пройшов строкову службу в армії.

Був одружений.

11 червня 2024 року Сергій Сальніков став на захист України.

У званні солдата служив стрільцем стрілецького батальйону 152-ї окремої єгерської бригади.

1 вересня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Новогродівка Покровського району Донецької області.

У воїна залишилися мама, сестра і племінниця.

«Його життя було непростим, та попри всі випробування він залишався доброю і співчутливою людиною. Останнім часом ми спілкувалися не так часто, як хотілося б. Та коли його забрали на війну, я намагалася бути поруч: приїжджала, підтримувала і завжди думками і на телефоні була з ним, – ділиться сестра. – Особливо чітко й болісно в пам’яті закарбувалася наша остання зустріч. Я безмежно вдячна йому за все, що він зробив для мене: за турботу в дитинстві, за підтримку і за любов. Для мене це не просто втрата – це втрата частини моєї душі…».

Про час зустрічі Героя в громаді повідомлять додатково.