Від роботи в банку до служби в ЗСУ: історія офіцера зв’язку Ігоря Гришка (Відео)

28 квітня 2026 р. 16:36

28 квітня 2026 р. 16:36

Ігор Гришко – заступник командира радіорелейного батальйону з психологічної підтримки персоналу.

« Мене звати Ігор. Я заступник командира радіорелейного батальйону з психологічної підтримки персоналу. Я вчився в економічному інституті. Закінчив його, пішов на військову кафедру. Там отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Після того пішов працювати в банк. Працював дуже довго, 9 років, у банку. Остання робота – взагалі компанія «Київстар».

Коли працював у компанії «Київстар», почалася повномасштабна війна в 2022 році. Я прокинувся в Києві, коли його бомбили. Це було не дуже приємно. До того якісь перемовини йшли, що може початися війна. Але ніхто в це не вірив, що повномасштабно все-таки почнеться. Але воно почалося. І зранку того дня, коли бомбили Київ, я ухвалив рішення, що треба йти в армію. Якось це рішення прийшло самостійно, одразу. Ти розумієш, що ти чоловік, ти маєш захищати свою країну.

Єдине, що дуже важко було переконати батьків і дружину, що це мій свідомий вибір, я йду. Бо вони, чесно кажучи, відмовляли. Бо все це переживання, страхи, всі бояться і за дітей, і за чоловіків своїх. Але я їх переконав, пішов у військкомат. У зв’язку з тим, що я працював в «Київстарі», мене направили до зв’язківців. І так я потрапив у полк зв’язку.

Пройшов навчання. Згадав, що нас вчили, коли я проходив фахову військову підготовку, колись здобував освіту і молодшого лейтенанта запасу. І став командиром роти. На керівну посаду в армії, на посаду командира роти, я прийшов, тому що у мене була кафедра. Кафедра була офіцерів запасу, і після її проходження я став офіцером. І так одразу мене призначили на командирську посаду.

Дуже багато чого було для мене нового. Дуже швидко треба було вчитися, розуміти. Треба приймати цілу роту, дивитися на своїх хлопців, побратимів, спеціалістів – що вони вміють, як вони поводяться. Ними командувати, віддавати команди.

Але загалом усе вдалося. Ви бачите, вже інша посада – заступник командира батальйону. Виконували різні завдання, завдання на різних напрямках. Наприклад, Суджанська операція, в якій ми брали участь. Наприкінці серпня ми туди потрапили. Це територія ворога. На ній вони вимкнули повністю зв’язок. А нашим хлопцям, усім підрозділам, зв’язок потрібен постійно. Тому ми весь зв’язок організовували також. Брали активну участь. Я вважаю, що пройшло успішно. Ми свою місію виконали, адже ми надавали зв’язок, зв’язок постійний. Було і страшно. Я не скажу, що не страшно, що ми там усі герої, вперед і все. Ні. Всі ми люди, всім буває страшно. Але це обов’язок, ти маєш його виконати. Є накази і ти маєш їх виконати.

Чому зв’язок важливий? Він невидимий на фронті. Але це один із найголовніших напрямів. Це управління військами. Командування може передавати чіткі накази. Наша основна мета – це перемога. Наш підрозділ зокрема і всі Збройні Сили України працюють насамперед на перемогу.

Журналіст: Таліна Тарасенко

Оператор: Ангеліна Лабута

Чернігівські