Аліпієві печери – маловідомий куточок Чернігова - Чернігівські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Аліпієві печери – маловідомий куточок Чернігова

05 травня 2026 р. 08:14

05 травня 2026 р. 08:14

Про Антонієві печери в Чернігові, напевне, знають усі. Натомість Аліпієві печери на Болдиних горах у Чернігові не такі відомі.

Ці печери були вириті в 1917 р. ієромонахом Троїцько-Іллінського монастиря Аліпієм.

« Традиція, коли монахи копали печери, давня, ще з часів Київської Русі, від прийняття християнства. І надалі ця традиція залишалася. У печерах проживали монахи, які вели більш аскетичний спосіб життя. Їх ще називали затворниками чи печерниками.

І на Чернігівщині також було печерне життя від часів Київської Русі, відколи був заснований печерний монастир на Болдиних горах. І в пізніших століттях печери будували. Зокрема до першої половини ХХ сторіччя», – прокоментував «ЧЕЛАЙН» Максим Блакитний, кандидат історичних наук, директор Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.

Історик також розповів, що в тих печерах ніколи не бував, але є відомості, що цей комплекс складався з приміщень і келій, які були побудовані вздовж головної галереї у формі вісімки. У центрі знаходилася традиційна для православних українців тридільна церква, ймовірно, побудована на зразок церкви Феодосія Тотемського в Антонієвих печерах. Усі приміщення були з’єднані між собою.

Найцікавішою вважалася ризниця, стіни якої прикрашали різьблення по суглинку й орнаментально-рослинним розписом. За переказами, ігумен Аліпій підготував собі це приміщення як усипальницю. Поруч були побудовані келії ченців для їх постійного проживання. Відомо також, що печери спочатку були прикрашені ще й рушниками та народними іконами, які приносили місцеві мешканці.

Аліпієві печери більше нагадували не обитель ченців-аскетів, а традиційну сільську українську церкву.

Між тим на початку ХХ сторіччя церкви чекала сумна доля.

« Почалися гоніння і, відповідно, церковне життя згорталося або на деякий час переходило в таємну площину, коли люди збиралися, аби помолитися. Це стосувалося і печерного життя. Монастир потрапив під заборону, руйнувався, з часом з’явилися провалля. Вхід до печер був засипаний. Нині стан цього печерного комплексу визнано аварійним. Звісно, доступ до нього відвідувачів неможливий », – розповів Максим Блакитний.

Ірина Осташко