У Чернігові попрощалися із заслуженою артисткою України Любов’ю Колесниковою (Відео)

09 травня 2026 р. 08:04

09 травня 2026 р. 08:04

8 травня в Чернігівському драмтеатрі лунали останні оплески для заслуженої артистки України Любові Колесникової. Вона понад 40 років служила сцені Чернігівського драмтеатру, створила більше як сотню театральних образів і стала відомою широкому загалу завдяки ролі баби Палажки в серіалі «Спіймати Кайдаша». Провести артистку в останню путь до театру прийшли колеги, друзі, учні та глядачі.

« Вона акторка, і сьогодні її останній вихід на цій сцені в земному житті»,- Оксана Тунік-Фриз – директорка-художня керівниця Чернігівського обласного драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

Колеги згадують Любов Колесникову як емоційну, щиру та принципову людину, яка не боялася говорити прямо і завжди залишалася собою як на сцені, так і поза нею. У театрі кажуть: її характер, темперамент і внутрішня сила відчувалися в кожній ролі.

« Я її знала запальною, дуже характерною людиною і дуже характерною актрисою. Вона в своєму характері, у своїй природі дуже виразна була, дуже. На сцені вона була надзвичайно яскравою. В неї був запальний характер, вона могла говорити різко, говорити правду, висловити свою думку, не боялася сперечатися»,- Оксана Тунік-Фриз – директорка-художня керівниця Чернігівського обласного драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

« Вона вміла жартувати і вона вміла водночас підтримати та допомогти і кріпким слівцем, і лагідним»,- Наталія Максименко – заслужена артистка України, акторка Чернігівського драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

« Люба для мене залишилась в пам’яті найсвітлішою, найяскравішою, найдобрішою, найніжнішою. Вона любила дітей, людей, сусідів. Її любили глядачі»,- Валентин Судак – народний артист України, актор Чернігівського драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

У театрі пригадують: навіть епізодичні ролі у виконанні Любові Колесникової надовго запам’ятовувалися глядачам. Завдяки своїй енергетиці та харизмі акторка могла привернути увагу публіки навіть кількома хвилинами на сцені.

« Люба була настільки яскрава, що їй було достатньо зіграти епізод у кіно чи театрі – і її запам’ятовували краще, ніж головних героїв, які були на сцені»,- Валентин Судак – народний артист України, актор Чернігівського драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

Останні роки акторка боролася з тяжкою хворобою. Приблизно місяць до смерті Любов Колесникова провела в лікарні. Колеги, які навідували її, розповідають: в останні дні життя вона стала спокійнішою та більш виваженою, ніж зазвичай. Говорила про близьких, просила вибачення у колег, знайомих і рідних, якщо когось колись образила.

« У неї була тяжка хвороба, та хвороба, яка не виліковується. Але змогли її зупинити свого часу. А тепер вона навалилася на неї з величезною силою. Першу половину лікарні вона відверто боролася, вона енергійно боролася, а потім у мене було таке враження, що вона відпустила ситуацію. Відпустила, її перевели в інше відділення і вона стала іншою. Вона просто відлітала від нас потихеньку»,- Наталія Максименко – заслужена артистка України, акторка Чернігівського драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

« Останні місяці, а можна сказати, що дні її життя, вона була зовсім іншою. Вона була дуже мудрою, виваженою, спокійною й вона усвідомлювала все, що відбувалося з нею.

Вона говорила дуже свідомо, вона передавала певні настанови колективу, вона просила вибачення в тих людей і просила переказати, що якщо вона когось образила, то вона просить вибачення, просить пробачити їй»,- Оксана Тунік-Фриз – директорка-художня керівниця Чернігівського обласного драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

В останні дні життя Любов Колесникова просила підтримувати її онука Тимофія. Колеги розповідають: акторка самостійно опікувалася хлопцем, часто брала його з собою на репетиції та до театру. У колективі кажуть, що онук був для неї найближчою людиною.

« Уся наша трупа сприймає Любов Степанівну разом із Тимохою, з її онуком, із яким вона постійно приходила на репетицію і в театр. Ми всі родина, і Любов Степанівна заповідала нам підтримувати Тимоху, ми це будемо робити»,- Оксана Тунік-Фриз – директорка-художня керівниця Чернігівського обласного драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

« Його доля – це пріоритет для всіх нас, хто лишився, тому що ми розуміємо, що останнім часом він для неї був усім»,- Наталія Максименко – заслужена артистка України, акторка Чернігівського драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

Любов Колесникова народилася на Житомирщині. Свою першу роль вона зіграла у 13 років. Після навчання в Київській естрадно-цирковій студії працювала у Ніжинському драмтеатрі, а у 1978 році приєдналася до трупи Чернігівського обласного драмтеатру. За десятиліття творчої роботи створила понад сотню сценічних образів і стала однією з найвідоміших акторок театру.

« Вона могла потягнути своїм внутрішнім світом і високу трагедію, і високу комедію»,- Наталія Максименко – заслужена артистка України, акторка Чернігівського драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

У театрі кажуть: цього дня сцена прощалася не лише з акторкою, а й з людиною, яка десятиліттями була невід’ємною частиною театрального життя Чернігова. Колеги переконані: пам’ять про Любов Колесникову назавжди залишиться у виставах, театральних стінах і серцях тих, хто працював поруч із нею.

« Вона залишиться в пам’яті, в цих стінах і в нашій небесній трупі з нами назавжди»,- Оксана Тунік-Фриз – директорка-художня керівниця Чернігівського обласного драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка .

8 травня для Любові Колесникової в стінах Чернігівського драмтеатру пролунали три останні дзвінки: ті самі, після яких актори зазвичай виходять на сцену. Після цього рідні, колеги та глядачі провели артистку в останню путь оплесками.

Таліна Тарасенко

Чернігівські