Пам’ятаємо і чекаємо: щемлива зустріч родин полеглих і безвісти зниклих захисників

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Пам’ятаємо і чекаємо: щемлива зустріч родин полеглих і безвісти зниклих захисників

01 червня 2026 р. 12:47

01 червня 2026 р. 12:47

Роман Химич, оборонець Чернігова, який добровольцем пішов захищати місто і загинув неподалік "Епіцентру"

Це світлина Романа Химича, оборонця Чернігова, який добровольцем пішов захищати місто і загинув неподалік "Епіцентру" у березні 2022-го під час облоги. Його фото разом ще з десятками інших Героїв поповнило Стіну Пам’яті поблизу храму Івана Воїна на Ремзаводі.

Любов Михайлівна, мати полеглого Героя Романа Химича:

Найкращий син, батько, чоловік, друг, самий найкращий. Для мене ангел. Я тут недалеко живу - буду приходити до сина. На кладовище кожного дня не сходиш , а тут буду приносити квіти. Хочу, щоб всі пам’ятали.

Поряд з фото Романа – Павло Бурба. Він теж був добровольцем. Захищав Україну у складі 4-ї танкової бригади. Загинув на Дніпропетровщині.

Марина

Марина, сестра полеглого Героя Павла Бурби:

Казав завжди мені: хто, як не я. Його друзі воювали, дядя – з перших днів. З 23 року і він служив, півтора роки і нажаль 17 травня 25 року отримав смертельне поранення в голову і завтра буде рік, як його нема. Рік пройшов ,біль не минає, не вистачає дзвінків, розмов, важке болюче дуже.

Загалом на Стіні Пам’яті вже близько двох сотень світлин героїв. Щомісяця їх стає все більше.

Неля Василенко

Неля Василенко, керівниця БФ «Збережи Чернігів»:

Для нас - це не просто біль, а відповідльність пам’ятати ім’я кожного, хто тут вказаний. Це відповідальність перед родинами, які втратили своїх заагиблих.

А от родини безвісти зниклих воїнів ще не втратили надію і вірять, що їх рідні живі і рано чи пізно повернуться додому. Сподіваються разом зняти з Дерева Надії жетони, які там розмістили. Багато людей приїхало в Чернігів з інших громад області.

Олена Пилипівна

Олена Пилипівна, мати зниклого безвісти захисника:

25 грудня 25 року останній раз спілкувался, 29 -го - зник, а 31 грудня - принесли сповіщення. Сподіваєтеся ? Надіюся. Бо сказали, що ніхто не бачив серед загиблих, чекаємо. Залишився один у мене, я вдова - це була моя опора і надія.

Галина

Галина, сестра безвісти зниклого захисника:

Це мій брат. Чекаємо понад рік. Це дружина його. Надіємося, що живий. Нема ніякого повідомлення, просто безвісти зниклий.

Зинаїда

Зинаїда, дружина безвісти зниклого захисника К

Коли від’їжджав 23 травня, то казав, що буде важкий вихід. Чи повернуся чи ні, - казав. Відчував. Не бачили мертвим чи пораненим. Шукали дроном, ніхто не бачив.

Розбудова комплексу пам’яті на Ремзаводі відбувається за донати благодійників з-за кордону та України і триватиме надалі.

Автори : журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко